Posts Tagged: местіа

Местіа – маленьке місто, адміністративний центр Верхньої Сванетії з населенням бл. 2600 ос., що вважається вражаючим пам’ятником грузинського архітектурного дизайну. Местіа – історичний, культурний і релігійний центр Сванетії, найбільш самобутнього і загадкового району Грузії. Тут, біля підніжжя найвищих гір Грузії, постягаючись до самого лісу височіють суворі ряди сванських башт.

Местіа. Спозаранку збираємось в путь. У родову башту 13 століття, на жаль, потрапити не встигли за браком часу. Та перед самим від’їздом, гостинний Р. показав нам родову церкву свого клану – тисячолітній храм Преображення Господнього з унікальним як для сванських церков зовнішнім розписом (який, на жаль, під дією снігів, дощів, холоду і сонця ледь-проглядається на текстурі старовинного муру).

Местіа. Вранці третього дня вирушили на пошуки джипа, який би завіз нас у найвисокогірніше село Європи і перлину Сванетії – Ушгулі. Тут автостоп туговатий і годиться лише для відчайдухів, адже далі в гори їдуть в основному європейські туристи і виключно за плату. Джипи усі туристи шукають в центрі біля інфоцентра. Там очікують на свій “улов” і таксисти.

Местіа. Поснідали вівсянкою з горіхами, мигдалем, ізюмом і курагою: прекрасний автостоперський перекус, для якого треба лиш дістати кип’яток. Запили чаєм, приготованим на кришталево чистій воді з гірського джерела, що протікало кількадесят метрів над нашим будиночком. Вище за течією – лише гори, як виявилось тут присілок Местії Лагамі закінчується… Вийшли об 11:00 до озер Корулді, шлях до яких достатньо простий, але довгенький. А щодо особливості самих озер, один із місцевих яскраво і по-кавказьки емоційно вигукнув: “Какой озєро? Нєт там нікакой озєро. Так – болотце…”

Джварі. Дідусь-грузин, що після армії проживає в Оренбурзі, підібрав нас на виїзді з Джварі. Довіз до Бечо по шалених серпантинах, численних тунелях і з висадками скуштувати найсмачнішої у Грузії джерельної води.

Scroll To Top