Нікшич

Нікшич / Niksic (50 км на північний захід від Подгориці) – найбільший промисловий центр Чорногорії, що знаходиться в однойменній долині, біля підніжжя гори Требьєса. Місто заочно відоме кожному туристу в Чорнгорії, адже саме тут розливають практично єдину марку однойменного вітчизняного пива – Niksicko.

Місто є важливим транспортним вузлом і транзитним пунктом: тут сполучаються шляхи, що ведуть з узбережжя, з гірських районів і з сусідніх країн.  А пагорби і гори, які його оточують, служили оборонними точками під час спроб захоплення Чорногорії іншими державами. Якщо ви хочете з’їздити до Нікшича з узбережжя, треба буде подолати шлях приблизно в 60-80 км.

Історія Нікшича

В околицях Нікшича виявлено багато культурно-історичних пластів з різних епох: від іллірійського періоду і римського панування до Середньовіччя.

IV ст. до н.е. – почалася історія міста як організованого поселення під назвою Андерва: тут оселилися римляни.

V ст. н.е. – у регіон прийшли остготи, пізніше слов’яни.

1465 р. – місто завоювали турки і зробили його однією зі своїх фортець під назвою Бедем.

1877 р. – Нікшич, увійшовши до складу Чорногорії, почав набувати свого нинішнього вигляду. Це сталося після вигнання турків під час правління Ніколи I Петровича Негоша. За 30 років були побудовані православна церква, Царський міст, Королівський палац, парки, головна площа, від якої променями розходяться шість вулиць.

Друга світова війна, звичайно, завдала свій відбиток на обличчя Нікшича, але він був повністю реконструйований і відновлений.

Варто відвідати в Нікшичі

Слобода – центральній площа, від якої подібно сонячним променям розходяться в різні сторони шість головних вулиць міста.

Церква Святого Василія Острозького – 1900 р. , спроектована російським архітектором М. Преображенським.

Парк – розбитий навколо церкви Св. Василія. Весь архітектурний ансамбль називається Саборна.

Палац Ніколи І Петровича Нєгоша – у стилі ренесанс, з міським музеєм та бібліотекою.

Церква Свв. Петра і Павла – перебудована в 19 ст., фрески 17 ст.

Древня турецька фортеця Бедем (неподалік від залізничної станції, Strosmajerova, Stojana Kovacevica) – стіни і руїни укріплення.

Краєзнавчий музей

Лісопарк Требьєса – улюблене місце для прогулянок і відпочинку.

Царський міст – 1896 р. – вважається одним із найкрасивіших мостів у країні, названий в честь російського царя Алєксандра ІІІ, що спонсорував його будівництво.

Околиці Нікшича

Природні озера в околицях міста – Слано, Крупац і Ліперовічі. Озера славляться кристально чистою і завжди прохолодною водою.

Озеро Крупачко – утворене штучним шляхом через насип, який перекрив русла гірських річок. У цій водоймі багато риби, тут проводяться спортивні рибальські змагання.

Монастир Жупа – історія створення монастиря сповнена несподіваних поворотів і драматизму. Легенда свідчить, що спочатку він був зведений на правому березі річки Грачаніца, але незабаром знищений руйнівним каменепадом. Обитель була відновлена, але історія повторилася. Тоді місцеві жителі розібрали залишки монастиря буквально по цеглинці і перенесли споруду на інший берег річки. Але – знову невдача – його спалили турки. І тільки наприкінці XIX століття монастир відбудували в тому вигляді, який він має зараз.

Гірськолижний центр Вучьє – на схилі Крнов, у каньйоні річки Комарніца, для любителів гірськолижного спорту, які мають невеликий досвід. Знаходиться менш ніж в 20 км від міста. У розпорядженні відпочиваючих – 4 траси (їхня загальна протяжність – близько 3 км) і три підйомники. Схили пологі, що зручно і безпечно для освоєння техніки гірських лиж.