Сванетія

Сванетія (груз. სვანეთი, англ. Svaneti) – історичний регіон Грузії, розташований на північному-заході країни на південних схилах Великого Кавказу.

В улоговині, оточеній південно-західним схилом Великого Кавказу і Сванетським хребтом, знаходиться безліч невеликих поселень, які органічно вписані в навколишній ландшафт і відрізняються самобутньою архітектурою.

Місцеве населення – свани – специфічна етнографічна група грузинів зі збереженим глибоким пластом культури та своєрідною ментальністю, якими досі захоплюються мандрівники.

Край багатий на мальовничі ліси, суворі вершини, високогірні озера та льодовики, архітектурні та сакральні пам’ятки, що сягають темних віків між античністю та середньовіччям.

Географія

Сванетія територіально та історично  ділиться на Верхню і Нижню, які розділені між собою Сванетським хребтом.

Верхня Сванетія – історичний край у високогірній долині річки Інгурі, вздовж якої збереглися автентичні сванські поселення, включно з районним центром Местіа та найвищим поселенням Європи Ушгулі.  Нині Верхня Сванетія – це територія Местійского району (регіон Мегрелія і Верхня Сванетія).

З півночі та сходу Верхня Сванетія захищена стіною Головного Кавказького хребта з вершинами Шхельда (4320 м.), Ушба (4690 м.), Тетнульді (4852 м.), Шхара (5068 м.), Джангітау (5058 м.), Дихтау (5204 м.) та ін, за якими знаходиться російська Кабардино-Балкарія. З півдня природним кордоном слугує Сванетський хребет, який сполучений із Головним Кавказьким хребтом, а з заходу – хребет Хурум, який відділяє Сванетію від Кодорської ущелини.

Історично Верхня Сванетія ділиться на Східну і Західну, в інших варіантах – на Вільну та Княжу, кордон між якими пролягає вздовж річки Дорла. Східна (Вільна) Сванетія ніколи не була завойованою жодними феодалами і до нашого часу зберегла своє архаїчне обличчя з більш традиційним укладом життя і з великою кількістю кам’яних споруд – будинками “мачуба” та сванськими баштами. З огляду на безліч цікавих об’єктів і неповторну середньовічну атмосферу, туристи концентрують свою увагу саме на цій частині Сванетії.

Нижня Сванетія -  історичний край у високогірній долині річки Цхенісцкалі та її притоки Хеледула. Нині  Нижня Сванетія – це Лентехський район (регіон Рача-Лечхумі і Нижня Сванетія).

З півночі Нижню Сванетію  від Верхньої відокремлює Сванетський хребет. З південного заходу Егріський хребет відділяє край від Мегрелії, тоді як Лечхумський хребет відділяє Нижню Сванетію від Лечхумі на півдні та Рачі на сході.

Історія та етнографія

I ст. н. е. – Вперше відомості про Сванетію з’являються в працях грецького географа Страбона, а також у римських джерелах. Провінція, населена племенем suones, входила до складу західногрузинського королівства Колхіс, пізніше Егрісі.

552 р. – Свани перейшли до персів під час Лазської війни, що було несприятливою подією для Візантії, оскільки перси отримали можливість нападу на край Лазіка з гір.

562 р. – Наприкінці Лазської війни свани переходять назад до складу провінції Лазіка. Пізніше Сванетія була частиною Абхазького князівства.

Поч. 11 ст. – Сванетія увійшла до складу Грузинського царства, як окреме князівство.

1184-1213 р.р. – під час  “золотого віку” грузинської історії, що співпав з правлінням  цариці Тамари, в провінції отримує високий розвиток православна культура. Царицю Тамару свани вважали святою, за легендами вона щорічно відвідувала свій гірський вільнолюбний народ.

Наступ Османської імперії та громадянські війни в Західній Грузії призвели до порушення зв’язків між Сванетією та іншими частинами Грузії. Гірські райони стають дуже ізольованими. Раніше процвітаюча Грузинська православна культура зазнає певної кризи, спостерігаються випадки повороту до язичницьких звичаїв.

Гірські жителі Сванетії окопалися в своїх важкодоступних селах, укріплених потужним ланцюгом оборонних веж. Воли лише пасивно спостерігали за безладом та метушнею в  рівнинній Грузії. Внаслідок такої ізольованості письмові записи про тогочасну Сванетію  практично відсутні.

Середина XVI ст. – Сванетія розділилась на три історичні субрегіони.

Нижня Сванетія стала частиною мегрельського князівства. Князі Дадіані підпорядкували Нижню Сванетію, але не змогли пройти за перевал Сванетського хребта, який і став кордоном між Нижньою і Верхньою Сванеті.

Західна Сванетія отримала статус незалежного князівства. Після розпаду Грузинського царства князі Дадешкеліані зуміли підкорити громади Західної частини Верхньої Сванетії  до річки Дорла, але далі не просунулися.

Східна Сванетія, яка з тих пір називається  Вільною Сванетією, завдяки військовій звитязі зберегла статус конфедерації вільних родинних кланів без будь-якого централізованого управління.

1833 р. – мегрельське князівство з Нижньою Сванетією та незалежне князівство Західної Сванетії увійшли до складу Російської імперії.

1840 р. - Вільна Сванетія номінально включена до складу Російської імперії, але до 1853 року року клани не допускали на територію Сванетії ні представників царської адміністрації, ні церковних місій.

1867 р. – мегрельське князівство було скасоване, а його територія була включена до складу Кутаїської губернії.

1887 р. – територія Нижньої Сванетії увійшла до Лечхумского повіту Кутаїської губернії.

Свани протягом століть були відомі як відважні воїни, суворі горці, котрі поважають і дотримуються традицій до найменших дрібниць. У свідомості чужинців образ сванів та сванських башт асоціюються з поняттям кровної помсти.

При цьому до гостей свани ставляться надзвичайно шанобливо, хоча й спочатку насторожено та безпристрасно. Існує навіть легенда, що тільки єдиний раз в історії свани вбили прибульця – і то потенційного завойовника, згідно з колективно винесеним рішенням, яке спокутують досі. Так цю легенду описує альпініст А. Кузнєцов у книзі “Внизу Сванетія”:

Це було в 1547 році. Князь Пута Дадешкеліані не залишає думки про підкорення громади [Ушгулі, що в Вільній Сванетії]. Ушгульці запросили його в гості. Обережний феодал прийняв запрошення тільки після того, як залишив у себе вдома заручниками двадцять синів ушгульців на чолі з сином старійшини общини.

Князь бенкетує під великим деревом, а тим часом кожен сван в Ушгулі зіскоблює зі своєю кулі трохи свинцю. Зі стружок відливається спільна кулю, заряджається у кремінну рушницю, встановлюють її у церкві і непомітно наводять на Дадешкеліані. До спускового гачка рушниці прив’язується мотузка, за яку беруться представники всіх родин.

Князь хмеліє, а вони чекають умовного сигналу. Нарешті тамада голосно крикнув: «Подайте нам червоного вина!» Свани потягнули за мотузку, пролунав постріл, і князь упав.

Вбити гостя-найбільший злочин для сванів. Ушгульці зважилися скоїти його тільки заради своєї свободи, поклавши відповідальність на всю громаду. Стверджують, що це був єдиний випадок порушення священного закону гостинності. І ушгульці досі спокутують свою провину: у багатьох будинках від Нового року до Петрового дня ви не знайдете на столах ні сиру, ні молока.

Незважаючи на настільки розвинену у Верхній Сванетії в минулі часи кровну помсту, вбивство завжди вважалося тут найтяжчим гріхом.

У сванів дуже гостро розвинуте почуття власної гідності. Грузини кажуть, що як дружба, так і ворожнеча у цього народу триває до кінця життя.

Свани, які змалку стають прекрасними альпіністами, складали кістяк радянських підрозділів, котрі розгромили в роки Другої Світової війни німецьких гірських єгерів з дивізій “Едельвейс” і “Тіроль”, не допустивши нацистів у Закавказзя.

Згідно з даними “Великої Радянської Енциклопедії”:

Сванські племена, що займали в давнину велику територію на південних схилах Великого Кавказу і частково на північних схилах (головним чином у верхів’ях р.. Кубані), разом з племенами картів і мегрелолазів (чанів) склали основу формування грузинського народу. Свани розмовляють грузинською мовою, у побуті – також сванською мовою. У минулому характеризувалися локальними рисами культури і побуту (оригінальні форми баштової архітектури, розвинене альпійське господарство, пережитки військової демократії).

На мою думку, радянські енциклопедисти зарано написали “у минулому” та некоректно вжили слова “пережитки”, оскільки Сванетія досі, як ніяка інша частина Грузії, просякнута минувшиною, унікальними звичаями та традиційним укладом побуту.

Словник Брокгауза і Єфрона подає низку фактів про сванів, яких називає “сванетами”, частина інформації схожа на вигадки колонізаторів, що виникають внаслідок високої ізоляції підкорених народів:

“…Хоча всі сванети офіційно християни, але їхні релігійні уявлення досить примітивні. Вони допускають існування окремих божеств навіть для дрібних племен, вірять в ангелів лісів, в богів-покровителів полювання і дичини і в інші місцеві божества. З святих більше всіх шанують св. Георгія великомученика і пророка Іллю. Вірять у необхідність для померлих їжі і пиття і тому раз на рік, близько до Богоявлення, протягом тижня, влаштовують трапезу для душ своїх родичів, які, за їхнім віруванням, у цей час повертаються до своєї сім’ї.

…З постів найбільше дотримують Великий піст і другий тиждень Успенського. Всі майже сванети схильні до пияцтва; серед них, за заявою дослідника їх побуту, свящ. Гулбіані, “весьма нередко нарушение целомудрия, кровосмешение и клятвопреступничество; вымогательство и лицемерие — довольно общие пороки”.

…Особливе значення надають свани полюванню, розглядаючи його, як святу справу; йдуть на полювання зазвичай рано вранці, таємно від інших, перед його початком здійснюють жертвопринесення покровительці дичини, богині “Дая”, і повертаються із здобиччю також вночі.

…Будинки їхні складаються з великої двоповерхової кам’яної споруди з чотирикутною високою вежею, яка в колишній час будувалася особливо міцно і служила захистом від ворогів. У Вільній Сванетії будинки обносилися високою кам’яною стіною. Літо свани проводять у верхньому поверсі будинку, а зиму – разом з усією своєю худобою, яку прив’язують до ясел, – в нижньому [поверсі], що має дуже маленькі віконця і посередині домашнє вогнище, зроблене з плит сланцю.

…Шлюб у сванетів має особливе значення; заручини відбуваються ще в дитячому віці нареченого і нареченої, супроводжуються сплатою викупу за наречену. Невиправдані надії будь-якої зі сторін по досягненні повноліття (особливо відмова нареченої), тягнуть за собою кровну помсту.

…Мова сванів ще мало досліджена; її звичайно зближують з грузинською, хоча вона в даний час незрозуміла для грузин.

…Стародавні Свани, або Суани, були знайомі ще грекам; вони раніше жили на набагато більшому просторі і перебували на більш високому ступені культури, як про те свідчать численні руїни храмів, міцних замків і башт із залишками прекрасних фресок.”

Туристичні об’єкти

Житлові башти, споруджені в основному в IX-XII століттях.

Стародавні кам’яні православні церкви зі сванськими фресками 10-13 ст.

взяти з Lonely Planet

Общини Вільної Сванетії

Местіа (მესტია) – адміністративний центр всього району і найбільше поселення в Сванетії. Захоплююча архітектура, сванські башти, тисячолітні церкви, музеї. Тут проживає 2600 чоловік. Є магазини, готелі, гестхаузи та інформаційний центр. Чудова відправна база для десятків різних туристичних маршрутів по Верхній Сванетії і прекрасне місце для стаціонарного гірського відпочинку. >>>

Ушгулі (უშგული) - мальовниче і надзвичайно віддалене село в Сванетії унікальне не лише своєю дивовижною колекцією середньовічних башт, а й своїм місцезнаходженням: 2200 м. над рівнем моря. Це найвисокогірніше село Європи.

Розташоване біля витоків річки Інгурі, Ушгулі є основним місцем туризму та паломництва в Сванетії. Село більшу частину року вкрите снігом. У погожу днину з Ушгулі відкривається прекрасний і захоплюючий вид на найвищу гору Грузії – Шхара (5068 м.)

Община Ушгулі складається з чотирьох сіл – Жібіані, Чвібіані, Чажаші і Муркмелі. Ушгулі через добре збережені пам’ятки середньовічної архітектури має статус всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Бечо (ბეჩო) – община нижче хребта Балі у Верхній Сванеті. Розташований в ущелині Долра, між хребтами Балі і Мезірі, за 18 кілометрів від Местії. Складається з наступних сіл: Долі, Доласвіпі, Ланхврі, Ебуді, Чхіданарі, Ушхванарі, Наштколі, Чохулді, Багвданарі, Твебіші і Мазері. Звідси починаються популярні туристичні маршрути до льодовика Ушби, в Местіа через перевал Гулі, в Ецер через перевал Бахі.

Іпарі (იფარი) – община у 300 осіб, розташована біля злиття річок Адішісчала і Інгурі. Складається з п’яти сіл: Богреші, Загар, Накіпарі, Адіші, Зегані. Через землі общини проходить дорога Местіа – Ушгулі. Знаходитися в 20 км на схід Местії. Пам’ятки: храм Святого Георгія і “Вежа кохання”, побудована на величезній брилі  на березі річки Інгурі.

Адіші (ადიში) – село на висоті 2040 м, на березі річки Адішісчала. У селі проживає 60 осіб. Село спорожніло після лавин 1987 року. У селі Адіші знаходиться церква Святого Георгія, яка є місцем паломництва для усіх сванів. Село знаходитися на туристичному маршруті Жабеші – Ушгулі. Є гостьовий будинок. Магазинів немає. Від села альпіністи поднімаються до Тетнулді. Протягом століть саме в Адіші зберігався найстаріший рукопис на грузинській мові, що датується IX століттям. Зараз він зберігається в Местійському музеї.

Кала (კალა) – община за 38 км на схід від Местії, в 6 кілометрах від Ушгулі. Висота над рівнем моря: 1760-1840 метрів. Громада розташована біля злиття річок Халдес-чала і Інгурі. Кала складається з наступних сіл: Агра, Іпрарі, Лалхорі, Давбері, Хе, Вічнаші, Халде та Ласкралі. Населення 172 людей. Кала спорожніла внаслідок лавин у 1987 році. Більшість населення було переселено в регіон Квемо Картлі. Варто подивитися  село Халде,  яке розташоване дещо осторонь.

Латалі (ლატალი) – община знаходиться за 9 кілометрів західніше від райцентру Местіа на висоті 1300 – 1500 м. Через неї проходить головна транспортна магістраль Сванетії. Населення Латалі становить 1200 осіб. До складу общини входить 10 сіл: Кванчіанарі, Іенаші (центр), Лахужді, Лахілі, Іпхі, Мацхваріші, Лелбагі, Лешукві, Нанквам-Заграй, Сідіанарі.

Лахамула (ლახამულა) – Населення общини Лахамула становить 350 осіб. До складу общини входить: Лахамула, Нодаші, Дізі, Джорквіані, Лахамі, Лахірі, Мухашура, Усгварі, Хамаш-Тотолаші, Хелра.

Ленджері (ლენჯერი) – община у Верхній Сванетії. 2 км від Местіа, на березі річки Мулахура. Складається з наступних сіл: Несгуні, Лемсіа, Лаштхвері, Солі, Каері і Кашветі. Головні пам’ятки: церква Спасителя (Мацхварі) X століття, церква Архангела (Тарінгзелі) зі збереженими зовнішніми фресками XIV століття є унікальними пам’ятками для всієї Грузії.

Мулахі (მულახი) – община, що розташована на березі річки Мулахура за 10 км від Местії. Мулахі складається з наступних сіл: Гвебра, Зардлаші, Муршкелі, Арцхелі, Лахірі, Жамуші, Чолаші, Цалдаші, Маджвдіері, Чвабіані і Жабеші. З Местії в Мулахі крім автомобільної дороги можна дістатися і по стежці, якою користуються туристи. З Жабеші починається популярний маршрут до Ушгулі. У селі є гестхаузи. Найкрасивішим селом вважається Лахірі – через щільне скупчення башт на невеличкій території.

Цхумарі (ცხუმარი) – община  нижче хребта Балі у Верхній Сванеті. Розташована на лівому березі річки Інгурі, біля підніжжя Сванетского хребта. Серед туристів місце мало популярне. Звідси починаються маршрути на Сванетский хребет, до найвищої його точки  - гори Лайла (4008м).

Общини Княжої Сванетії

Накрі (ნაკრა) – община на території Княжої Сванетії. Населення общини Накрі складає 150 чоловік. До складу общини входить: Тавралі, Шдігірі, Херхваші, Накрі (центр). Громада знаходиться в долині річки Накрі. Вгору по долині можна вийти до прикордонного перевалу Нескра (3202 м.)

Парі (ფარი) – община на території Княжої Сванетії, поруч з общиною Ецер. Населення громади Парі складає 350 осіб. До складу громади входить: Цалер, Хозрарі, Свіп, Парі, Паледі, Кічхулдаші, Чубар, Гешдері, Лакврі, Кацхі, Кведа-Луха, Зеда-Луха, Луха, Ладрері, Ламхері, Лантелі, Цаланарі.

Хаіші (ხაიში) – община  Княжої Сванетії, фактично перша сванська община, якщо їхати з боку Зугдіді. Населення громади Хаіші становить 1700 осіб. До складу громади входить: Хаіші (центр), Кведа, Кведа-Веді, Зеда-Веді, Лалхоралі, Скордзеті, Налкорвалі, Ідліані, Тотані, Барджаші, Лебурцхела, Зеда-Цірмінді, Кведа-Цірмінді, Ціцхварі. Община цікава Архангельським храмом і поселенням Хаіші, яке було центром Княжої Сванеті.

Цвірмі (წვირმი) – община  чисельністю 400 чоловік. До складу  общини входить: Цвірмі (центр), Пехи, Ієлі.

Чубері (ჭუბეტი) – община  Княжої Сванетії в долині річки Нескра, 10 кілометрів на північ від Хаіші. Населення  общини Чубері складає 1100 чоловік. До складу її входить: Девро, Лекалмахі, Лахамі, Ларіларі, Кедані, Зеда-Маргі, Квемо-Маргі (центр), Карі, Лецпері, Тита, Сгуріші, Квемо-Кедані.

Ецер (ეცერი) –  община на території Княжої Сванетії, 7 кілометрів від моста через Дорлу і приблизно 24 кілометри на захід від Местії. Населення  общини Ецер складає 700 чоловік. До складу  общини входить: Барша, Калаш, Іскарі, Кураші, Лашхрері, Пхутрері, Угвалі, Муршкелі, Чері, Черілі.

Корисні лінки

http://www.travelgeorgia.ru/32/

http://www.inmestia.com/content/svan-masti.html