Велосипедами по Полтавщині!


Автор: Роман Дусик

Виявляється, у нас існують якісні послуги, так, так, скажете рідко. І я скажу.

Моя дефініція така: коли береш велосипед напрокат, велосипед обов’язково з колеції 2010 року, новенький та новенький.Платиш за це адекватні непристойно вигідні гроші. Тобі дають рукавички, шолом, аптечку, водичку, ремнабір, чехол для потягів так би мовити усе в додачу.

Тепер все буду міряти таким порівнянням – сервіс як в чудовелопрокаті.

Історія не про це, а про таке.

Запакувати 6 велосипедів у вагон 2 класу експресу Київ-Харків – це, скажу я вам, досягення, це неймовірна робота над створенням нового виміру місткості вагону (це для провідника). Це фан.
3 години, Полтава, 30 км, Диканька.
 Але треба ж спитати дорогу в колоритних полтавчан. Боже, яка це прекрасна українська!
 ”Ото їдьте до кахве, а там й по селу”.
Диканька відома, але робити там нічого, хіба кататися, а це робота ще того штибу. Хоча ні, миловидне таке смт.
Церква, де любив бувати Н.В. [той що Гоголь]
Бузковий гай, місцевий відомий.

Після Диканьки треба ж було якось повертатися до Полтави, але крутити ще тридцятку не було наснаги. Довелося виловити сільмаршрутку.

Замальовака “з водієм”.

-Та куди з велосипедами в маршрутку, де пасижири сядуть.

-Купєм всі місця+стоячі.

-З вас 120 грн.

А от Полтава: просто Вашингтон.

В мене лишилося враження “ой, як круто, треба ще залетіти на 18-32 год як мін.

Ліпше велосипедних поїздок лише автостоп – це за критерієм незалежності.
Опубліковано у Велотуризм, Полтавська область, Путівник по Україні | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.