Грузія автостопом. День 5-6. Степанцмінда (Казбегі) – Гелаті – льодовик

Казбегі. Встали рано, але не дуже. Щеб пак – за минулий день спустились зі Сванетії, проїхали повздовж усю республіку і піднялися в Хевію під самий російський кордон. Поки ми копирсалися, чудовий вид на ранковий Казбек затягнуло хмарками. Готуємо чай і вівсянку.

Вийшли в місто. Вплив совєтів і близькість Федерації відчутні дуже сильно: в архітектурі, в рисах ментальності, згадали старий відчеканений портрет Сталіна під відривний календар на бабусиній кухні.

Перекусили перед центральною площею у кафе Khevi. Замовили хінкалі – найбільш економна і найбільш поживна м’ясна їжа для мандрівників.

Піднялись крізь старенькі садиби присілку Гелаті та порослі лісом схили на гору до церкви Самеба (Св. Трійці). Як сказав Сашко, архітектурний стиль чимось нагадує вірменські церкви.  Фресок практично немає. Тільки ікони в золоті чеканці і так само темно, як у сванських церквах. Ходять монахи.

З церковного пляцу відкривається ще більш захоплююча панорама на вершину Казбек (на основному фото). Тут же б’є потужне джерело, але вода в ньому якась гіркувата, хоча й кришталево чиста і вважається цілющою.

Піднялися до підніжжя льодовика. Трохи треба туди пропиляти під гірку. Але нова панорама того варта. Альпійський пояс. Вище лише вічні сніги, льоди та тріщини, облюбовані туристами і альпіністами. На саму вершину піднімаються зі спорядженням і підготовкою за 3 доби.

Подихали, помилувались красотами і під вечір спустились у Степанцмінду. Повечеряли в таверні. Куштували лобіо. Вуха різала російська попса, по-дивному соціалістичним було й обслуговування офіціантів. Вирішили наступні рази харчуватись у Khevi – там дівчата були поприємніші і навіть трохи розмовляли англійською. Російської не розуміли взагалі…

На наступний день знову пішли у місто. Ніде не знайшли інтернета. Купили величезний лаваш і прекрасний домашній хевський сир. Зібрали манатки і вирішили переночувати під Цмінда Самеба в наметі. Тут наверху свіжо і прекрасно. Тільки дещо вітряно.

То там то сям видніються табори поляків, чехів, шведів. Біля нашого табору в один намет і один синоьо-жовний прапор зупинилися земляки: альпіністи з Симферополя, що приїхали сюди на джипі і збирались підкоряти Казбек і молода пара з Харкова. Розпалили вогнище, побесідували з новими сусідами.

Переночували спокійно. Вночі трішки накрапав дощик.

Автор: Роман Корнилюк

Опубліковано у Автостоп, Грузія, Хевія | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.