День незалежності на Хрещатику проходив шумно. Повітря мало. Тісно і натовп…
Тому ми вирішили пройтись старими вуличками Києва, вузенькими, але не людними…
Відчути древній Київ зазвичай важко. Особливо, якщо біжиш в офіс-магазин-кіно… , або повертаєшся звідти додому…
Ми були щасливі, що цього Дня нам це вдалося. Думки прорізали пласт принаймні девятнадцятого століття…
Старт – ЗОЛОТІ ВОРОТА!
Після булгаківської цукерні Маркізи нас стрічав сучасний кіт, виконаний з пластикових виделок (!) що висить на дереві в сквері напроти Золотих воріт 
…А в підворотні на вулиці Рейтарській – чотири ворони!
Рейтарська вулиця, що тягнеться паралельно пафосному Ярославовому валу, вражає архітектуриними витворами в стилі модерн кінця 19 – поч 20ст…
За Львіською площею є вуличка, що веде до Академії мистецтв. В цих краях колись деякий час проживав Іван Франко, а також художник Богомазов…
При вході в академію стрічає памятник в честь багатьох художників, що зазнали репресій разом із представниками розстріляного відродження.
Заходимо в двір Академії мистецтв. Скульптура – дипломна робота , Марії Примаченко присвячується
Барельєф із засновниками Академії.
До 1917 року у цій будівлі знаходилась Київська духовна семінарія. Поістині одухотворене місце! І так тихо…
Ты здесь, мы в воздухе одном.
Твое присутствие, как город,
Как тихий Киев за окном,
Который в зной лучей обернут,Который спит, не опочив,
И сном борим, но не поборот,
Срывает с шеи кирпичи,
Как потный чесучевый ворот,В котором, пропотев листвой
От взятых только что препятствий,
На побежденной мостовой
Устало тополя толпятся.Ты вся, как мысль, что этот Днепр
В зеленой коже рвов и стежек,
Как жалобная книга недр
Для наших записей расхожих.Твое присутствие, как зов
За полдень поскорей усесться
И, перечтя его с азов,
Вписать в него твое соседство…
…Наш друг, художник Олександр Ступак читає Бориса Пастернака…
А далі, вниз, за Академією до Подолу нас веде вуличка Смірнова-Ласточкіна. Не віриться, що це центр столиці!!! Ця хатина – між Львівською і Контрактовою площею!!!
А від цього колись шикарного будинку лишилось всього дві стіни…
Замкова гора, або Киселівка – в честь воєводи Київського Адама Киселя, що мав тут оборонний замок, який захищав Поділ…
Такий Поділ зараз…
Андріївська церква вигулькнула серед вузенької вулички…
А це дзвіниця Фролівського монастиря…
Насправді, під час прогулянки було відкрито чимало нових сюрпризів на Боричевому току та Великій Житомирській, але смеркалось… І фотоапарат не зміг у всій красі передати ці шедеври старого Києва… Про них – в наступній статті:-)