Хевсуреті (груз. ხევსურეთი [khevsureti] від “ущелина”, “край долин” ) — історичний регіон на північному сході Грузії в мальовничих долинах річок Мігмахеві, Шатілі, Архоті та Арагві.
Географія
Землі Хевсуреті розташовані на схилах Великого Кавказького хребта і межують з Чечнею. Нині цей край входить до складу Душетського району (регіон Мцхета-Мтіанеті). Найбільші села: Шатілі та Барісахо.
Історія та етнографія
Населення Хевсуреті — хевсури — етнографічна група грузинів, яка традиційно проживає в високогірних поселеннях. Антропологічно хевсури вище середнього зросту, мезокефали з блакитними, часом сіро-зеленими очима і світло-русявим волоссям.
Серед хевсурів ніколи не було типового класового розшарування. Керівники в усі часи обирались громадою. Незважаючи на те, що хевсури сповідують християнство і є прихожанами грузинської церкви, важливу роль в їхньому житті відіграють архаїчні дохристиянські традиції.
У 1931 році один автор писав: “Тоді як до теперішнього часу в Хевсуреті зберігся сильний інститут жерців, що пронизує собою весь побут цього народу, у Пшаві він спостерігається вже в значно ослабленою формі, а в Тушеті живе тільки в пам’яті народу.”
Російський етнограф Арнольда Зіссерман висунув гіпотезу, згідно з якою хевсури – нащадки західноєвропейських хрестоносців, які осіли в гірських краях і зазнали суттєвого грузинському впливу. Про тісні контакти грузин із західними хрестоносцями в XII-XIII ст. існує безліч свідчень. Матеріальна, соціальна і релігійна культура хевсурів дійсно дуже нагадує середньовічну західноєвропейську.
У середні віки хевсури були звільнені від будь-яких податків, однак були зобов’язані охороняти північні кордони Грузії. Чоловіки-хевсури носили кольчуги та прямі мечі, їхній одяг, а також прапори були прикрашені хрестами, себе ж вони вважали постійними членами священної армії грузинських царів. Під час нападів східних народів на рівнинні краї Картлі і Кахеті хевсури відправляли війська для підтримки тутешніх царів. Хевсури зіграли важливу роль в Бахтріонському повстанні 1659-1660 років.
У 1876 році відомий німецький мандрівник Густав Радде, побувавши в Хевсуреті, написав книгу «Chewsuren und ihr Land» (Kassel, 1878), яка відкрила Хевсуреті західному читачеві.
Як писала Зінаїда Ріхтер своїй книзі, Хевсуретія ще на початку 20-х років була практично відрізана від усього світу. Хевсури перебували у стані війни і з чеченцями на півночі, і з пшавами на півдні. Хевсурів вбивали в Пшавії, а пшавів у Хевсуретії. Дороги ще не було, лише стежки, про існування яких знали тільки свої. Більше того, коли між мешканцями сіл Шатілі і Барісахо спалахнув конфлікт, то Зовнішня Хевсуретія виявилася відрізаною від Внутрішньої.
Основні заняття хевсурів – розведення великої рогатої худоби, вівчарство та землеробство: обробіток злакових культур. Хевсури майстерно обробляють вовну: займаються ткацтвом і в’яжуть чудові натуральні шкарпетки. Крім того розвинені ремесла вишивки, різьбярства, золотарництва.
У 1950-х роках хевсурів примусово переселяли на рівнини, в результаті чого багато високогірних сіл Хевсуреті стали пусткою.
Туристичні об’єкти
Найбільш важливими об’єктами в Хевсуреті є села Шатілі і Муцо з середньовічними фортецями, а також фортеці Хахматі, Ахіелі і Лебайскарі.
Зовнішня Хевсуреті - територія Аргунської і Ардотської ущелини, де можна відвідати місто-фортецю Шатілі, мертве місто Муцо, а також декілька хевсурських и кістинських башт. Зовнішня Хевсуреті лежить на північній стороні Кавказького хребта, тому, щоб потрапити сюди, необхідно здолати важкий перевал Ведмежий Хрест.
Шатілі (შატილი) – віддалене хевсуретське село, що вважається видатним та унікальним зразком фортечного дизайну. Розташоване на північному схилі Великого Кавказу, за високим перевалом, село складається з башт, розміщених одна біля одної, утворюючи цілісну неприступну споруду.
Муцо (მუცო) – покинуте село в долині річки Ардоти, в якому в 1931 году ніхто вже не жив. Знаходиться приблизно за 11 км від Шатілі.
Ардоті (არდოოი) – село поблизу Шатілі, в сусідньому каньйоні. Населення є тільки влітку.
Гудо (გუდო)
Гудані (გუდანი)
Внутрішня Хевсуреті – села Барісахо, Корша, Гудані і Хахматі – з півдня сюди можна дістатись дорогою або ж горами від Пасанаурі до Барісахо. Найбільш доступна і найменш автентична частина Хевсуреті.
Барісахо (ბარისახო) – поселення на тбіліській трасі. Біла в грузинському стилі церква, побудована за часів Миколи II. Над поселенням квадратна башта з бійницями.
Хахматі (ხახმატი)
Лебайскарі (ლებაისკარი) – збереглась одна башта.
Корша (კორშა)
Архоті – найглухіша частина Хевсуреті, що межує з Інгушетією. Тут немає ні транспорту, ні доріг, тому дістатись можна лише пішки через перевал з Шатілі, або з Гудані.
Корисні лінки