Мегрелія

Мегрелія, Самегрело, Мінгрелія (груз. სამეგრელო, англ. Megrelia, Samegrelo, Mingrelia) — історична область у Грузії між річками Цхеніс-Цкалі, Ріоні, Інгурі, заселена етнічною групою грузинів – мегрелами.

Протягом 16-поч. 19 ст. Мегрелія була одним із самостійних феодальних князівств.

Географія

Мегрелія розташована у північно–західній частині Колхідської низовини, на півночі межує із Сванетією, на сході та півдні з Імеретією та Гурією, на північному заході із Абхазією. Мегрелія омивається Чорним морем на заході. Адміністративний центр — місто Зугдіді.

Адміністративно історична область Мегрелія об’єднана з північною частиною сусідньої гірської області Сванетії в єдиний край Самегрело-Верхня Сванетія (Samegrelo-Zemo Svaneti region) з центром у головному місті Мегрелії, Зугдіді.

Як і в більшості районів чорноморського узбережжя Грузії, клімат Мегрелії субтропічний: сонячний з частими дощами. У прибережних районах знаходиться багато боліт, які збереглись, незважаючи на великі зусилля радянської влади в Грузії, спрямовані на їх осушення.

Ці прибережні болотисті марші населяє безліч рідкісних видів птахів і звірів, котрі не зустрічаються в інших частинах країни. З цієї причини значна частина території знаходиться під захистом грузинського законодавства як частина Колхідського природного заповідника.

Історія та етнографія

9-6 ст. до н.е. – у стародавні часи Мегрелія була основною частиною древнього царства Колхіда.

4 ст. до н.е.-6 ст. н.е. – Мегрелія  складає основу древнього царства Егрісі.

11-15 ст. – Мегрелія була частиною єдиного Грузинського царства.

Кін. 15-поч. 16 ст. – Мегрелія виникає як окреме феодальне князівство, утворене в результаті розпаду Грузинського царства. Близько середини 16 століття виділилося з Імеретинського царства, його володарі з роду Дадіані визнавали владу імеретинських царів лише номінально. До 17 ст. територія Мегрельского князівства охоплювала частину сучасної Абхазії до річки Кодорі.

1 пол. 17 ст. – Мегрельське князівство помітно посилилося, але міжусобні війни з іншими грузинськими князівствами згодом послабили його і призвели до залежності від сусідньої Туреччини.

В кінці 17 століття династія Дадіані була повалена родом Чіковані на чолі з Кацією Чіковані. Син Кації Георгій прийняв прізвище колишніх володарів Мегрелії – Дадіані.

1774 р. – за умовами Кючук-Кайнарджійського мирного договору, за яким завершилася російсько-турецька війна 1768-1774 рр., Мегрельске князівство звільнилося від турецької залежності.

1803 р. — Мегрелія на чолі з князем Гріголом Дадіані підписує договір з царем і вступає під протекторат Росії.

1857 р.  – після Мегрельського селянського повстання автономія князівства була ліквідована, воно увійшло до складу Кутаїської губернії. Намісник Кавказу князь Барятинський ввів у Мегрелії російське управління.

1867 р. – Мегрельське князівство юридично припинило існування.

За часів СРСР та після його розпаду — складова частина Грузії.

1991 р. – першим президентом пост-радянської Грузії стає мегрел Звіад Гамсахурдіа. Після насильницького державного перевороту з 21 грудня 1991 року по 6 січня 1992 р., Мегрелія стає центром громадянської війни, яка закінчилася поразкою мегрельських прихильників Гамсахурдіа.

1993 р. – під час грузино-абхазького конфлікту з Абхазії була вигнана значна кількість мегрелів.

2004 р. – після Революції Троянд в листопаді 2003 року новообраний президент Грузії Михайло Саакашвілі, який пообіцяв вирішити конфлікт з сепаратистською Абхазією виключно мирним шляхом, роззброїв бойові групи мегрелів, котрі намагалися вести партизанську війну проти абхазів нападами з території Мегрелії.

2008 р. – після російсько-грузинської війни Гальський район Абхазії — частина історичної Мегрелії – перейшла під контроль сепаратистського уряду, визнаного Росією.

Мегрельські грузинські племена в давнину разом з племенами картів, сванів та ін. склали основу формування грузинського народу. Мегрели розмовляють грузинською мовою, в побуті також по-мегрельськи. У них збереглися деякі особливості культури і побуту. Мегрели як окрема етнографічна група грузин в Словнику Брокгауза і Ефрона описуються так:

Мингрелы крайне музыкальны — среди их напевов есть очень мелодичные (записаны с приложением нот X. Гроздовым в «Сборнике материалов для описания местностей и племен Кавказа», XVIII, 1894); свои песни они исполняют под аккомпанемент мингрельского народного инструмента чонгури. Кроме песен, народное творчество мингрелов выразилось еще в сказках; ряд их в русском переводе записан Ш. Ломинадзе. Мингрелы исповедуют православие и принадлежат к Грузинской православной церкви.

В позднем Средневековье мингрелы были независимы (княжество Мингрелия) и имели собственную династию владетельных князей (Дадиани). В 1803 году владетель Мингрельского княжества вступил в российское подданство. С 1857 года введено российское управление. Упразднено княжество было в 1867 году и вошло в состав Российской империи (Кутаисская губерния). Князья Дадиани (светлейшие князья Мингрельские) впоследствии стали частью российского дворянства (после ликвидации княжества в 1857).

Туристичні об’єкти

Міста Мегрелії:

Зугдіді

Поті

Сенакі – Сенакський муніципалітет.

Нокалакеві (груз. ნოქალაქევი – букв. місце, де існувало місто; дав.-гр. ἀρχαῖος πόλις – старе місто) – місто-фортеця в західній Грузії, в Сенакському муніципалітеті, столиця Егрісі, місце легендарного міста Айа, куди за переказами припливли аргонавти.

Цаленджиха – кліматичний курорт

Абаша

Мартвілі – центр Мартвільського муніципалітету.

- Краєзнавчий музей, який було відкрито у 1957 році. У музеї зберігається близько 55 тисяч експонатів. Археологічні експонати датуються періодом раннього кам’яного століття і бронзового століття. Багата нумізматична колекція, яка складається із золотих і срібних монет від IV століття до н.е. до XVIII століття. В експозиції є рукописи XVIII-XIX століть. Крім того, любителі вітчизняного живопису можуть тут ознайомитися з полотнами найвідоміших грузинських художників Ладо Гудіашвілі, Олени Ахвледіані та інших. Етнографічне відділення музею під відкритим небом.

- Монастирський комплекс – розташований в південній частині міста. Відомий тим, що тут виховувався великий грузинський цар Давид Агмашенебелі. В Успенському соборі, збудованому в VII столітті, збереглася кімната, де жив Давид Будівельник. У монастирі також знаходився скрипторій, в якому монахи переписували найдавніші пам’ятки світової літератури.

Салхіно – літня резиденція князів Дадіані. Палац розташований в 12 кілометрах від Мартвілі, на березі річки Техура. Резиденція була побудована в першій половині XIX століття, тут же поруч знаходяться побудована в 1782 році церква і винний льох, де роками зберігалося вино «Оджалеші».

Лебарде – курорт, розташований в 55 кілометрах від Мартвілі, біля витоків річки Техура, на висоті 1500-1600 метрів над рівнем моря. Курорт надзвичайно корисний для лікування захворювань дихальних шляхів, а мінеральна вода Лебарде дуже корисна для лікування органів травлення.

Хобі

Джварі – містечко на межі Мегрелії та Сванетії, за яким простягається величезне Джварське водосховище, що розташоване в каньйоні річки Інгурі і тягнеться вздовж дороги на Местію.

смт Чхороцку

Кліматичні курорти:

Анакліа

Лебарде

Уртіа

Джихашкарі

Мухурі

Охарчуе

Токонаші

Бальнеологічні курорти:

Менджі

Цаіші

Скурії

Нокалакеві

Кулеві

Квалоні

Хора

Байа

Лугела

Чкадуаші

 

Корисні лінки

 

Відлуння віків: Мегрелія (Самегрело) (укр.)

Світ словників: Мінгрельське князівство (рос.)

http://uk.wikipedia.org

http://ru.wikipedia.org

http://en.wikipedia.org/wiki/Samegrelo

Мегрелия — стаття з БCЭ

Мегрельское княжество — стаття з БСЭ

Міста в Мінгрелії