Картлі

author: leicacit.livejournal.com, http://ic.pics.livejournal.com/leicacit/20087361/75831/75831_original.jpgКартлі (груз. ქართლი, англ. Kartli) – одна з ключових історико-географічних областей Грузії, що була колискою її державності. На території Картлі знаходилась стародавня грузинська держава – Іберія – зі столицею у місті Мцхета.

До речі, самоназва Грузії – Сакартвело – походить від назви цього регіону. Картлійська мова лежить в основі грузинської мови, а в сучасній грузинській мові лінгвісти виділяють окремий картлійський діалект.

Географія

Область займає центр і центральний схід Грузії, через неї протікає річка Мткварі (Кура), на берегах якої лежить столиця Грузії – місто Тбілісі.

Історична область Картлі не має чітко виражених меж, оскільки вони суттєво змінювались впродовж історії. Нині з адміністративної точки зору Картлі складається з двох країв: Квемо-Картлі і Шида-Картлі. Частина території історичної Картлі також відноситься до нинішніх Мцхета-Мтіанетського і Самцхе-Джавахетського країв. Велика частина історичної області Верхня Картлі знаходиться на території сучасної Туреччини.

Територія Шида-Картлі включає в себе територію колишньої Південно-Осетинської АО, непідконтрольну владі Грузії, визнану кількома державами незалежною республікою, а Євросоюзом – окупованою територією.

На території історичної Картлі розташовані міста: Тбілісі, Руставі, Горі, Хашурі, Карелі, Каспі, Цхінвалі, Ахалгорі, Болнісі, Марнеулі, Мцхета, Душеті.

Історія та етнографія

Формування історичної області Картлі та її корінного населення – картвелі (sing., ქართველი) погано задокументовано. Проникнення кількох античних, в основному анатолійських племен на територію сучасної Грузії та їхня асиміляція з автохтонним населенням відіграло вирішальну роль у даному процесі. Саме це імовірно відображено в історії про Аріан-Картлі (Arian-Kartli) – напівміфічне місце проживання корінних грузинів, відомості про яке знаходимо в ранній середньовічній хроніці “Conversion of Kartli“.

3 ст. до н.е. – Картлі та її перша столиця Мцхета (Тбілісі стало головним містом лише в 5-му столітті н.е.) сформувала ядро, навколо якого розвивалось і процвітало древнє Грузинське царство, відоме у греко-романському світі як Іберія.

4 ст. н.е. – відбувається християнізація Картлі, що перетворює край на ключовий етніко-політичний елемент, який став базою для наступного об’єднання Грузії. Розташований на перехресті візантійського та іранського впливу, історичний край Картлі розвивав сповнену життя християнську культуру з власною письмовою мовою та єдиним картвеліанським населенням.

8 ст. – після встановлення арабського панування в Тбілісі, політичний центр Картлі переміщується на південний захід регіону, але тогочасні джерела надають слову “Картлі” значно ширшого значення, називаючи так усі землі середньовічної Грузії, об’єднані спільною релігією, культурою та мовою.

В одному з найчастіше цитованих текстів середньовічної грузинської літератури 9-го століття письменник Гіоргі Мерчуле пише: “І Картлі складається з тих чудових земель, у яких усі моляться грузинською мовою. Але [тільки] “Kyrie eleison” промовляється по-грецьки, що значить по-грузинськи “Господи, помилуй” або “Господи, будь милостивий до нас”.

Поч. 11 ст. -після об’єднання численних грузинських політичних утворень в царство Грузія, назви “Картлі” та “Картвелі” стають підгрунтям самоназви Грузії – Сакартвело. Грузинський префікс “са-” – це стандартна морфологічна конструкція, що виражає географічне місцепроживання тієї чи іншої етнічної групи. Тобто, Сакартвело – це край, де проживають картвелі.

У середні віки область Картлі традиційно була розділена орієнтовно вздовж річки Мткварі (Кура) на три основні регіони:

Шида Картлі (груз. შიდა ქართლი, англ. Shida Kartli ) – Внутрішня Картлі, з центрами у містах Мцхета та Уплісцихе, що включала усю центральну Картлі на північ і південь від Мткварі, а також територію на захід від її притоки Арагві.

Квемо Картлі (груз. ქვემო ქართლი, англ. Kvemo Kartli) – Нижня Картлі, що включала землі нижнього басейну Мткварі та землі на південь від цієї ріки.

Земо Картлі (груз. ზემო ქართლი, англ. Zemo Kartli) – Верхня Картлі, що включала землі вверх по течії  Мткварі та землі на південь від цієї ріки, західніше Квемо Картлі.

15 ст. -після розпаду Грузинського царства Картлі стає окремим царством зі столицею в Тбілісі, втративши усі периферійні володіння. Царі Картлі не відмовились від титулів, успадкованих від попередніх всегрузинських монархів. До речі, у ті часи землю Картлі у вузькому значенні цього слова московити називали Карталінія, а перси Gorjestān.

Після феодального роздроблення єдиної грузинської держави царство Картлі було постійним полем битви для Оттоман-Сафавідських воєн, збройних конфліктів між сусідніми грузинськими та кавказькими володарями та власних громадянських воєн у 18 ст.

1630-ті р.р. – грузинські царі починають вести “політику компромісів”, підкорившись впливу персів, внаслідок чого Персія дозволила Картлі отримати значну автономію. Грузинська аристократична династія Багратіоні отримала монарший престол в обмін на обіцянки поширювати іслам та бути підконтрольними шаху.

Таким чином у грузинських документах грузинські володарі продовжують називатись “царями”, тоді як персидські офіційні документи звертаються до них як wāli (“намісники монарха”) в Горджестані, підкреслюючи їхнє підлегле положення відносно шаха.

1745 р. – персидський Надер Шах дав дозвіл на християнський обряд коронування Теймураза ІІ як царя Картлі.

1748 р. – Картлі стає де-факто незалежною країною, але де-юре лишаються деякі ознаки підвасального положення відносно Персії.

1762 р. – Картлі об’єднується з сусіднім грузинським царством Кахетія в єдину державу.

1801 р. – Картлі і Кахетія зазнали анексії з боку Росйської імперії.

Грузини, які проживають на історичних землях Картлі називаються картлелами (sing., ქართლელი) і становлять одну з найбільших етнографічних груп Грузії. Більшість із них є християнами східного обряду і парафіянами національної Грузинської православної церкви. Картлели розмовляють на діалекті, що став основою для розвитку сучасної грузинської літературної мови.

Загалом для Картлі характерний строкатий етнічний склад населення. Переважає грузинське населення, однак існують компактні ареали розселення вірменів, азербайджанців, осетин і греків.

Туристичні об’єкти

В області багато історичних пам’яток найдавнішої і новітньої історії Грузії.

Тбілісі (рос. Тбилиси) – столиця Грузії.

Мцхета (рос. Мцхета) - стародавня столиця Грузії, котра за переказами, була заснована Картлосом і його сином Мцхетосом. З 3 ст. до н.е. і до 5 ст.н.е. Мцхета була столицею Грузії. Після перенесення столиці в Тбілісі в Мцхеті до 12 ст. зберігалася головна церковна резиденція.

Лермонтов свого часу написав про Мцхету вічні слова:

Немного лет тому назад,
Там, где, сливаяся, шумят,
Обнявшись, будто две сестры,
Струи Арагвы и Куры,
Был монастырь

Йдеться, найімовірніше, про монастир Хреста Джварі (Святого Хреста) – 585-604 р.р. – що височіє на горі над місцем впадіння гірської ріки Арагві в головну водну артерію Грузії – Куру (Мткварі), навпроти стародавньої Мцхети. Джварі видно за кілометри, що визначає важливість цієї релігійної споруди для грузин.

Це унікальний храм-релікварій. Він побудований над хрестом, воздвиженим у 4 ст. на цій горі святою Ніно як символ перемоги християнської релігії. Храм у плані являє собою тетраконх, чотири рукави хреста якого довершуються апсидами з влаштованими між ними невеликими приміщеннями. На фасадах зображені ктитори храму – ерісмтвар Стефанос, члени його сім’ї та композиція “Воздвиження Хреста”.

Мцхетський кафедральний собор Светіцховелі або Живоносний Стовп (1010-1029 рр.). Цей величезний, вражаючий своєю грандіозністю, хрестокупольний храм, прикрашений багатьма барельєфами і був зведений архітектором Арсукісдзе в центрі стародавньої столиці Грузії Мцхети на місці колишньої церкви 4 ст.

Кажуть, що храм був побудований на місці колишнього зороастрійського храму для відзначення прийняття Грузією християнства в 337 р. н.е. При його будівництві були використані деякі частини кам’яної базиліки часів Вахтанга Горгасала. Про цей світовий архітектурний шедевр існує легенда, що вчитель архітектора так заздрив таланту свого учня, що відрубав йому правицю.

Храм протягом віків служив місцем коронації та захоронення грузинських монархів.

Наприкінці 14 ст. Тамерлан зруйнував собор дощенту. Тільки в в 15 ст. цар Александр наказав відновити храм за старим планом. Сучасного вигляду храм прийняв після перебудов 1656 і в 19 ст. Це найбільша з древніх будівель Грузії, її стіни розписані незвичайними фресками як всередині, так і зовні, але ці фрески пізні як для Грузії – “лише” 15-19 ст.

За свідченням грузинських хронік у цьому храмі під підлогою зберігалась головна грузинська святиня – хітон Господній, який за жеребом під час Розп’яття дістався іудеям, котрі поселились у Мцхеті після зруйнування Єрусалима.

Після прийняття християнства за царя Міріане був побудований храм Светіцховелі. Светіцховелі є другим кафедральним (після тбіліського Сіоні) собором Грузії. Інтронізація католікоса може відбуватися тільки в Светіцховелі. Також тут знаходиться і усипальниця католікосів. Мощі у храмах більш характерні для Русі та Греції, тоді як у Грузії рідко де можна зустріти мощі святих через постійні пошесті, набіги і завоювання.

Самтавро (1 пол. 11 ст.) – діючий жіночий монастир Преображення Спасителя в Мцхеті. Збудований на місці невеличкої дерев’яної церкви 4 ст. Тип споруди – центральнокупольний. Купол і окремі частини храму були перебудовані після землетрусу в 13-14 ст., тоді ж було споруджено і вівтар. Фресковий розпис датується 16-17 ст. У цьому храмі похований цар Міріан, що хрестив країну зі своєю дружиною Наною. У церковних мурах монастиря спочиває старець Гавриїл, один з найулюбленіших грузинських святих. Навіть у будній день могилка не буває порожньою, приходять люди, сідають на коліна перед могилою, і моляться, розмовляючи зі старцем.

Дзалісі (груз. ძალისი) – історичне село у Грузії, розташоване у Мухранській долині, за 40 км на північний захід від Тбілісі, і за 20 км на північний захід від Мцхети. Це Залісса (дав.-гр. Ζάλισσα), яка згадується Клавдієм Птолемеєм (90-168), як одне з головних міст стародавнього іберійського царства. У ході археологічних розкопок 1972-1974 років тут були виявлені: руїни чотирьох палаців, вулиці, мощені прямокутними керамічними плитами, гіпокаустичні лазні, каналізаційний колектор та водопровід з керамічних труб, акрополь, плавальний басейн, адміністративна частина, казарми для солдатів і кладовище.

Знайдено безліч архітектурних деталей (в тому числі базальтові бази та капітелі колон). Підлогу однієї з вілл покрито мозаїкою, яка разом з мозаїкою з Піцунди, є, безумовно, найстарішою зі знайдених на Кавказі. Стиль мозаїки дозволяє датувати її 300 роками н. е.. Її центральна частина зображує Аріадну та Діоніса під час бенкету.

Шіо-Мгвімський монастир (груз. შიომღვიმე, укр. Шіомгвіме) – середньовічний монастирський архітектурний комплекс в Грузії, неподалік від міста Мцхета. Він розташований у вузькому вапняковому каньйоні на північному березі річки Мткварі (Кура), приблизно в 30 км від грузинської столиці Тбілісі. Згідно легенди, перша чернеча громада на цьому місці була заснована монахом Шіо, одним з тринадцяти сірійських отців, які прибули до Грузії як християнські місіонери в VI столітті.

Святий Шіо провів свої останні роки відлюдником в глибокій печері біля Мцхети, згодом названої Шіомгвіме (Печера Шіо). Найстаріша споруда – храм Святого Іоанна Хрестителя (побудований в 560-580 роках). До того ж часу відносяться і вириті монахами печери, котрі донині оточують монастиря і тягнуться вздовж дороги до монастирського комплексу. >>>

Цілкані – старовинний кафедральний собор в однойменному селі, побудований у IV столітті царем Бакаром, сином першого християнського царя Міріана. Розташований в селі Цілкані, за 15 км. від Мцхета. У комплекс входять храм Богородиці і фортеця 8-го століття. На місці нинішнього храму під час царя Вахтанга Горгасала (V століття) була побудована трьохнефна базиліка, яку в VII столітті переробили в купольний храм.

Душеті (рос. Душети)

Ахалгорі (рос. Ахалгори)

Горі (рос. Гори) – місто, що знаходиться у центрі Грузії. У 65 р. до н. е.. місто було захоплене великим римським полководцем Помпеєм. Назва «горі», походить від грузинського слова «гора», що перекладається як «горб». На пагорбі й донині височіє фортеця Горіс-цихе. Місто Горі відоме і тим, що тут народився і провів свою юність один із найбільш суперечливих політичних лідерів 20-го століття Йосип Джугашвілі, він же Сталін. У Горі працює музей Сталіна, маленький будинок в якому він народився і військовий вагон. У центрі міста Горі височіє велетенська статуя Сталіна.

Нині в Горі побудовані цілі квартали нових будиночків у європейському стилі спеціально для біженців із Південної Осетії та Абхазії. Поблизу розкинулись сучасні військові бази, розбудовані і суттєво укріплені Михаілом Саакашвілі після того, як місто стало жертвою окупації російськими солдатами у 2008 році. За свідченням місцевих жителів, російські військові після проникнення в покинуте нажаханими мешканцями місто, активно займались мародерством, забираючи з квартир не лише телевізори, мікрохвилювки та аудіо-центри, а й відкручуючи крани, раковини та унітази…

Атенська Сіоні (ატენის სიონი) – грузинський монастир Сіоні в селі Атені (10 км на південь від Горі) на березі річки Тана, побудований в I-й половині VII століття за зразком Джварі (тетраконх). Церква Атеней (7 ст.) побудована на крутій скелі, вражає відвідувачів чарівними фресками 1080-х років, а також видно сліди пожежі від навали шаха Аббаса I (який розпалив в храмі багаття). Настінні написи є безцінним джерелом інформації з історії Грузії. В даний момент храм діючий.

Карелі (рос. Карели) – адміністративний центр. В околицях міста розташовано кілька архітектурних пам’яток середньовічної Грузії, а саме: церкви Згудері, Самцеврісі, Руїсі та Кінцвісі, а також, фортеця Ортубані (Дзама).

Кінцвісі – купольний цегляний храм Святого Миколая збудовано на межі XII – XIII століть, особливо чудові розписи, які є одними з найбільших пам’ятників середньовічного грузинського мистецтва – серед збережених фресок можна побачити зображення ангела з «Благовіщення», жон-мироносиць, прп. Давида Гареджійского, Іоанна Зедазнелі, св. Ніни, вмч. Георгія, ктиторські портрети – царя Георгія III, цариці Тамари, царевича Георгія, Антонія Сагірісдзе, першого міністра цариці Тамари. У даний час монастир складається з трьох храмів, дзвіниці та руїн різних другорядних будівель.

Каспі (рос. Каспи)

Хашурі (рос. Хашури)

Цромі (წრომის ტაძარი) – ранньосредньовічний храм Грузинської Православної церкви в Хашурському муніципалітеті краю Шида-Картлі. Храм розташований на правому березі річки Мткварі (Кура), за 3 км. від залізничного вокзалу села Гомі, посередині села Цромі. Храм був побудований в 626-635 роках за указом Картлійського еріставі Степаноза II.

Болнісі (рос. Болниси) – у Болнісі знаходиться найдавніший християнський храм Грузії – Болніській Сіон, побудований в V столітті н. е.. На стінах храму збереглася найдавніший напис грузинською мовою.

Цугругашені (Cugrugasheni) – середньовічна церква 13 століття, з неймовірно фантастичною зовнішньою різьбою по каменю… >>>

Дманісі (рос. Дманиси) – 6 ст. – розташований біля підніжжя Малого Кавказу храм в однойменному місті, знаменитий своєю базилікою, що складається з трьох каплиць. Біля його стін проводять археологічні розкопки, відомі нині в усьому світі. Тут було знайдено два черепи первісних людей, яким приблизно 1,8 млн. років. Це начебто доводить, що шлях первісних людей з Африки до Європи проходив саме тут.

Марнеулі (рос. Марнеули)

Гардабані (рос. Гардабани)

— (розібрати по муніципалітетах)

Цхінвалі (рос. Цхинвали)

Руставі (рос. Рустави)

Уплісцихе – 6 ст. до н.е-14 ст. н.е. – найбільш стародавнє скельне місто в Грузії, засноване в 1 тисячолітті до н.е. Це великий комплекс печер, що існує з дохристиянських часів на хребті, що височить над річкою. Уплісцихе було квітучим містом і важливим торговим центром, розташованим на славетному Шовковому Шляхові ще до 12 століття.

Туристи мають можливість прогулятися старовинними вуличками вздовж царських палат, язичницьких храмів і християнських церков, висічених у скелі театру і аптеки. Великі зерносховища та глиняні винні глеки відтворюють картину повсякденного життя людей того часу. Також привертає увагу туристів та місцевих мешканців маленька каплиця на вершині печерного комплексу.

Церква Кінцвісі (12-13 ст.) – розташована посеред лісу, знаменита своїми настінними розписами. Особливо вражає фреска «Марія з немовлям», зображена на синьому фоні цієї напівзруйнованої церкви.

Церква Самтавісі (11 ст.) – вершина розвитку кам’яного орнаментального мистецтва Грузії середньовічного періоду. Багато з представлених тут орнаментів були  використані при оформленні церков пізнього періоду. Гідне уваги «Дерево життя» на східному фасаді, зображене у вигляді виноградної лози, окрім глибокого сакрального змісту підкреслює важливість виноробства в культурі Грузії.

Бетанія (груз. ბეთანია, від івр. בית עניה Бейт-Хані – «Віфанія» , буквально «Будинок смокв») – чоловічий монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці Мцхета-Тбіліської єпархії Грузинської Православної Церкви. Розташований в Грузії, за 16 км від Тбілісі, в ущелині річки Вере поблизу села Самадло.

Базалеті

Сурамська фортеця

 

Корисні посилання

http://en.wikipedia.org/wiki/Kartli

http://ru.wikipedia.org

http://blumgardt.livejournal.com/13279.html

http://irakly.org/regioni-gruzii/kartli