[mapsmarker marker="3"]

Володимир, що на Волині – тисячолітнє місто, яке заснував великий князь Володимир Ясне Сонечко для укріплення західних кордонів в рік хрещення Русі, повертаючись з Херсонеса після вінчання з візантійською принцесою Анною.

фото: старі >>>, сучасні >>>

1. ІСТОРІЯ МІСТА
988р. – заснування міста князем Володимиром
1170р. – резиденція волинських єпископів
1262р. – князі самостійно руйнують фортифікаційні укріплення в обмін на збереження міста від татарського грабежу.
1336р. – під владою Польщі
1370р. – під владою Литви
1396р. – входить до складу Речі Посполитої
кін. XVст. – отримує Магдебурзьке право
У Володимирському колегіумі навчався Феофан Прокопович (1677-1736) – вчитель Ломоносова. Тут народився сходознавець і філолог Агатангел Кримський, один із засновників української Академії наук.
Детальніше…
Геральдика міста

2. ВАРТО ВІДВІДАТИ В МІСТІ

- Укріплене городище з ровом і валами до 10 м, які височать над автостанцією. Дитинець з деревянним замком вперше був використаний як адміністративний центр Київської Русі сином Володимира Великого Всеволодом.

- Успенський собор – побудований за правління Мстислава Ізяславовича. Після освячення в 1170 і до сьогоднішніх днів – резиденція волинських єпископів. Родова усипальниця князів Мстиславовичів, в т.ч. Романа Мстиславовича – засновника Галицько-Волинського князівства і батька короля Данила Галицького.

- Єпископський замок з дзвінницею (1494).

- Свято-Василівська церка (вул.кн.Всеволода, 28) – унікальна памятка сакрального руського зодчества, восьмипелюсткова за планом, побудована за правління Данила Галицького.

- парк “Слов’янський” між городищем та р. Луга зі скульптурами князів, затишними алеями та міським пляжем.

- Костел Послання Апостолів (1718-1755) – єзуїтський костел у стилі бароко (вул.Миколаївська, 20)

- Костел Іоакима і Анни (1752) – (вул.Цинкалоського, 1)

- Миколаївська церква (1780) – стиль-класицизм польської епохи.(вул.Цинкалоського)

- Лютеранська кірха (ХІХст.) – (вул.Цинкалоського)

- Келії домініканського кляштора із дзвінницею (1789) (вул.Д.Галицького, 2)

- Урочище “Федорівка”. Старий костел Х ст.

- Меморіальний комплекс на місці нацистського концтабору, де загинуло 56 тис. осіб.

3. ВАРТО ВІДВІДАТИ ПОЗА МІСТОМ

- с.Зимне (древній жіночий монастир)
- м.Устилуг (садиба-музей композитора Стравінського)
- с.Лудин (заказник Березовий гай, дерев’яна церка, прикордонні доти)
- с.Новий Загорів (руїни замку, костелу)
- оз.Тростянка (лісок, дикий пляж)

4. РОЗТАШУВАННЯ І ТРАНСПОРТ

Де знаходиться?
Місто розташоване на південному заході Волинської області, 80 км на захід від Луцька, поблизу державного кордону з Польщею. Місто розташоване на північному березі р. Луга, що впадає в Зх.Буг. Через Володимир-Волинський проходить міждержавна автомагістраль Львів-Брест, а також залізнична колія Львів-Ковель-Київ. (Карта)

Як дібратися?
До Володимира-Волинського можна дістатися залізницею з Києва, Львова, на прямих поїздах. Або ж автомобільним транспортом з Луцька, Львова, Києва тощо.

Як орієнтуватися?
Місто має старовинне планування, яке відображає процес його розростання на північ від р.Луга.

Залізничний вокзал
Розташований в північно-західній околиці міста. Відразу біля вокзалу – стоянки маршруток і таксі.

Автостанція
Знаходиться в історичному центрі міста. Звідси ви можете дістатись в будь-яку точку міста на маршрутних таксі.

Таксі
Тел. – >>>

5. СЕЗОН, ОДЯГ ТА СПОРЯДЖЕННЯ
Для відвідування храмів жінкам рекомендуємо прихопити хустинки на голову.

6. ПРОЖИВАННЯ
Готелі
- Готель “ВОЛИНЬ”, Директор: Карпюк Галина Степанівна тел. 2-15-47. Менеджер тел. 2-28-82, Адміністратор тел. 2-28-82, e-mail: hotel-volyn@i.ua, вул. Князя Василька 1

Оренда квартир – (Контакти)

7. ХАРЧУВАННЯ

Приїхавши сюди і оцінивши ситуацію та свій бюджет, ви можете вибрати один із варіантів харчування або їх комбінацію:

а) Готувати самостійно.
Всі продукти можна купити у великих супермаркетах:
- Вопак , вул.Ковельська, 132/2. Телефон: (03342) 3-30-33. Графік роботи: 7:00 – 23:00.
- Вопак , вул.Князя Василька, 2
…або продуктові магазинах чи на ринку

b) Ходити в кафе чи ресторації:
- «Арт-кафе Гармидер», вул. Цинкаловського
- кафе “Ірена”, вул. Луцька, 64, тел. 2-26-12, (до 24:00)
- кафе-бар “Лора”, вул. Ковельська, 175, тел.2-25-58
- кафе “Мальви”, вул. Д.Галицького, 1, тел. 2-13-01
- кафе “Фантазія”, вул. Ковельська, 51, тел. 2-17-23
- кафе “Затишок”, вул. Ковельська, 146
- кафе „Пузата хата” , парк „Слов’янський”
- Кафе „Лакомка”, вул. Ковельська, 12, тел. 20715, 23935
- Піцерія „Каскад”, вул. Д.Галицького, 5, вул. Луцька, тел. 27860
ресторани:
- Ресторан „Дружба”, вул. Князя Василька, 14, тел. 22597, 24662, З багатим асортиментом фірмових страв

c) Харчуватись безпосередньо у місці проживання.
Радимо наперед домовитись з хазяїном, якщо така послуга надається

8. РЕКРЕАЦІЯ, ДОЗВІЛЛЯ, СПОРТ

Музеї
- Історичний музей, вул.Соборна, 6, тел.(03342)2-19-11
- Державний історико-культурний заповідник “Стародавній Володимир”, вул.Драгоманова, 18, тел.(03342)2-89-89

Туристичні послуги
- ТОВ ВТП „Фенікс” (бар, ресторан, турагенство, бази відпочинку), вул. Ковельська, 71, тел. 20927, 24635, 23234
2 зали-ресторани, турфірмою впроваджені маршрути в Почаїв, Остріг, Львів, Луцьк, Берестечко, Колодязне, Зимне, Пархоменка
- Відпочинкова база „Озеро Лісне”, на окраїні міста, Обладнаний пляж, місця для риболовлі, хвойний ліс
- Центр відпочинку „Заріччя”, вул. С.Бандери, Сауна, спортивна площадка, ставок, на березі р.Луги
- Спортивно-оздоровчий комплекс „Олімп”, вул. Драгоманова, 20, тел. 24516, 38820, Стадіон, штучний міні-стадіон, плавбасейн

Кінотеатри
- КМЦ ім. Т.Г Шевченка

Розважальні центри
- Нічний клуб “Метелик”, вул. Князя Романа, 16, тел. (242) 3-58-47, моб. +38 (096) 355-35-63, -боулінг-більярд-дискотека
- Нічний клуб “Торнадо”, -дискотека
- Дискотека від РБК
- Центр відпочинку „Княгині Ольги”, вул. Княгині Ольги, 45, Фітнес-клуб, бар, ресторан, сауна

Фестивалі
Фестиваль “Володимир”

Бари
- „Ірена”, вул. Луцька, 64, тел. 22612, Інтер’єр в національному стилі
- „Слов’янський”, вул. Ковельська, 100, тел. 38638, Сучасний заклад відпочинку з „живою” музикою
- „Маяк”, вул. Устилузька, тел. 23393, Екзотичні блюда, вишукані стави з м’яса та овочів

Книгарні
- «Є», вул.Цинкаловського

9. КОРИСНІ ЛІНКИ
http://www.volodymyrrada.gov.ua/
http://ua.vlasenko.net/volodymyr-volynskyi/index.html
http://istvolyn.info/index.php?option=com_content&task=view&id=613&Itemid=25

[mapsmarker marker="3"]

Мабуть, у кожного з нас є спогади, які зігрівають навіть у найлютіший мороз. Для мене це похід на байдарках зі Скіфами, який відбувся у травні 2013 року. Дуже важко описати ті 12 незабутніх днів, адже щодня і щогодини траплялося щось надзвичайно цікаве.

До походу для половини групи байдарки були чимось новим і незнайомим. Як ними управляти ми знали лише зі слів нашого інструктора Віталія Олександровича.

Смішно було дивитись, як зиґзаґами намагались гребти по швидкій річці Гнізна і як потім перепливали усілякі перешкоди, яких на нашому шляху трапилось чимало. Уже в перші дні три байдарки встигли перевернутись (зокрема і моя). Проте, оскільки ми за технікою безпеки були у рятувальних жилетах, все минулося без проблем. Вже на третій день, коли ми випливли у річку Серет, усі навчилися керувати байдарками і пригод із переворотами після цього не було.

Не менш захоплювала і пізнавальна складова походу. За ці 12 днів ми побачили так багато цікавих і гарних місць, що, мабуть, не вистачить і на рік звичайного міського життя.

Ми не пропустили жодного монастиря на маршруті, напросилися на екскурсію по гідроелектростанції, кілька годин лазили печерою “Млинки” зі спелеологами, брали штурмом замки і фортеці, купалися у двох купелях у холоднючій джерельній воді, у печері “Вертеба” пройшлися слідами трипільців, що там проживали і, врешті решт, бачили найгарніший в Україні водоспад на річці Джурин.

Для того, щоб про всі ці місця розповісти у деталях, і книги, мабуть, не вистачило б. Тому я хотіла б зупинитись на печері “Млинки” і урочищі “Червоне”, адже мені вони припали до душі більш за все.

“Млинки” – одна з найбільших і найгарніших гіпсових печер в Україні. Гіпс у ній знаходиться у формі кристалів. Коли світити на них ліхтариком, вони мерехтять, неначе сніжинки на сонці тому потрапляючи туди ти розумієш, що зоряне небо буває і під землею.

Проте не тільки краса кристалів захоплювала нас. Не менш цікаво було лазити печерою, відчуваючи себе справжнім спелеологом. Ми і на розпорах були (коли спиною опираєшся на одну стінку, ногами на іншу, а під тобою метрів 5 висоти), і ходили заплутаними лабіринтами, і повзли за інструктором по таких вузьких ходах, у які з першого погляду і дитина не пролізе, і багато іншого. Вилізли з печери страшенно стомлені, проте дуже щасливі.

Моє друге улюблене місце у цьому поході – урочище “Червоне”, яке нагадує пейзажі з книг у стилі фентезі. Уявіть собі воронку десь кілометри три у діаметрі. У її центрі на підвищенні біліють башти Червоногрудського замку.

Вся воронка вкрита деревами, а там, де їх немає, видніється глиняний ґрунт червонуватого кольору. Картину довершує 16-метровий каскадний водоспад і річка, що огинає пагорби поряд з водоспадом.

Ось таку красу нам пощастило побачити, і я з впевненістю можу сказати, що кожен з тих, хто був там, дав собі слово ще раз туди повернутися.

В цілому цей похід справив на кожного з учасників дуже сильне враження. Ми бачили гарні місця, спілкувалися з цікавими людьми, лазили горами і спускались під землю, натягували вітрила на байдарці і проходили важкі, але захоплюючі ділянки, ми відсвяткували Пасху на березі річки і, нарешті, повернулися в Київ повні сил, вражень і наснаги.

Одне можу сказати точно – такий відпочинок на канікулах (нехай і недовгих) – це найкраще, що може взагалі уявити для себе студент, і я дуже вдячна групі та інструктору за цю можливість.

Кулька набирає правильних форм і потихеньку плаває собі в невагомості хвойного ефіру, обминаючи сосни, що аж просвічуються наскрізь останніми мідно-латунними променями стомленого сонця.

Широчінь плеса рябить від впевненого, а тому й спокійного вітерця. Небесний Архітектор вибудовує дивовижі із хмарин. Світязь і Небо ніби змовились, легко втягуючи твою сп’янену рідним космосом душу в тужливу мелодію поліської тиші. Найріднішої в світі тиші.

…Заколисаний очеретом, гіпнотизуєшся золотистою сонячною доріжкою, що без упину манить зір фантастичними переливами червонястої світлотіні. І тебе знову кличе даль. Кличе до себе щойно народжена мрія:

- Пора!

- З Богом!.. – відповідає, тужливо усміхаючись, матінка-земля. Найрідніша у світі земля.

 Стара Гута. Вид на г. Сивулю. Фото Євгенії Афоніної

Текст: Роман Корнилюк

Фото:  Євгенія Афоніна, Анна Корнилюк, Олег Дрегало

Стара Гута – «тупикове» село в Богородчанському р-ні, за яким простягаються безкраї простори горганського масиву Українських Карпат. Село з трьох боків оточене горами, прекрасне місце для спокійного розміреного відпочинку – збирання грибів і ягід, вживання місцевої слабомінералізованої води, агротуризму, гірських прогулянок на заліснені хребти Горган.

Село зберегло автентичний вигляд, незважаючи на новобудови заробітчан та розміщену неподалік резиденцію Президента України. А президенти, як відомо, поганих місць для відпочинку не обирають… Стара Гута – зручний стартовий пункт для походів у гори.

Маршрути марковані:

1) зелений: с. Стара Гута – полонина Середня – гора Ігровець, 1804 м.
2) синій: с. Стара Гута – гора Середня
3) оранжевий: гора Середня – гора Висока. З гори Високої, рухаючись по хребту Магатів, можна пройти в с. Осмолода по стежці, маркованій червоним.
4) червоний: с. Стара Гута – траверс гори Шиворис – траверс хребта Чортки – Манявський водоспад – Бухтівецький водоспад – с. Пасічна

Село Стара Гута. Фото А. Корнилюк

(фото:  старі,  сучасні)

1.  ІСТОРІЯ СТАРОЇ ГУТИ

Село отримало назву через старовинне найменування плавильної печі «гути» – в якій виготовляли скло або метал.

Детальніше…

Стара Гута. Фото Р. Корнилюка

2.  ВАРТО ВІДВІДАТИ  В СТАРІЙ ГУТІ

- церква
- мінеральне джерело
- хрест

Стара Гута. Церква. Фото Олега Дрегала

3. ВАРТО ВІДВІДАТИ ПОЗА СТАРОЮ ГУТОЮ

- гора Сивуля
- гора Ігровець
- гора Висока
- Манява (монастир, водоспад)

4. РОЗТАШУВАННЯ І ТРАНСПОРТ

Де знаходиться?
Село Стара Гута розташоване в Богородчанському р-ні Івано-Франківської області, 57 км на південний-захід від обласного центру. Стара Гута – кінцевий пункт автомагістралі, що з’єднує цей район Карпат з Солотвином, Богородчанами та Івано-Франківськом. (Карта)

Як дібратися?
До Старої Гути можна дістатися рейсовими маршрутками з автостанції №3 Івано-Франківська, що курсують через Богородчани та Солотвин. Або ж автомобільним транспортом.

Як орієнтуватися?
Село розтягнулось в гірській долині річки Бистриця-Солотвинська (План-схема села)

Залізничний вокзал
Відсутній. Найближча залізнична станція в Івано-Франківську.

Автостанції
Автобусна зупинка знаходиться в центрі села біля школи і магазину.

Стара Гута. Фото Євгенії Афоніної

5. СЕЗОН, ОДЯГ ТА СПОРЯДЖЕННЯ

Для відвідування храмів жінкам рекомендуємо прихопити хустинки на голову. У передгірному селі зазвичай дещо холодніше і вітряніше, ніж на рівнині, тому запасайтесь теплим одягом. Для прогулянок по горах знадобиться зручне міцне взуття з рифленою підошвою.

6. ПРОЖИВАННЯ

- Пансіонат «Синьогора»
- «Міраж»
- місця для проживання за плату пропонують деякі місцеві жителі

Стара Гута. Вид на Горгани. Фото Олега Дрегала

7. ХАРЧУВАННЯ

Приїхавши сюди і оцінивши ситуацію та свій бюджет, ви можете вибрати один із варіантів харчування або їх комбінацію:

а)         Готувати самостійно.
Основні продукти радимо придбати заздалегідь у супермаркеті «Фуршет» на автостанції №3 в Івано-Франківську. Решту простіших продуктів можна докупити в місцевому сільському магазині

b)         Ходити в кафе:
-   «Міраж», поблизу пансіонату «Синьогора»

c)         Харчуватись безпосередньо у місці проживання.
Радимо наперед домовитись з хазяїном, якщо така послуга надається

8. РЕКРЕАЦІЯ, ДОЗВІЛЛЯ, СПОРТ

Музеї
- немає

Туристичні послуги.
- дані відсутні

Сауни, басейни. 
- дані відсутні

Кінний спорт
- дані відсутні. Хоч на краю села є приватна кінна база.

Спортивний магазин
- немає

Кінотеатри
- немає

Розважальні центри
- немає

Бари
- «Міраж»

Книгарні
- немає

Сувеніри
- дані відсутні

10. ІНШІ СЕРВІСИ
Магазини
- супермаркети: немає
- продуктові магазини: в центрі села
- спеціалізовані магазини: немає

Зв’язок
- пошта: немає
- «Укртелеком»: немає.

dosiaguru

В тому закутку емоційно-асоціативних нажитків моєї персоналії, зимові Карпати, окрім лиж, асоціювались із чимось неймовірно зусильно-затратним, важко здоланним і психологічно непростим. Мовляв, і влітку в горах несолодко, що заставляє людей інколи не розуміти всього фану від хайкінгу, а тут зимою. Тому, десь, певно, було відміченно, я вважав, що за нагоди зимові гори потрібні бути опробувані. І тут дзвінок славних луцьких хайкерів, із чіткою директивою “в четвер, в 2 ночі у Франківську на вокзалі”. Докупивши необхідне спорядження, діставши важко докуплюване (льодоруби і тп), був даний старт походу по Мармороському хребту.

Почалась все із такого собі завдання, а саме як дібратися в Франківськ о 2 годині ночі. Виявляється, якщо сісти на експрес Київ-Львів, прибути до Львова о 23.30, зробити пересадку о 23.44 на потяг Ковель-Чернівці, то можна бути десь о 2.20 в Франківську. Славний дизель Франківськ-Рахів вніс фінальний акорд в добирання до гір, а автобус Рахів-Ділове матеріалізував гори.

Короткий чек-ін в прикордонників. Готувати перепустки треба зазделегідь, за 2 тижні. Маршрут пролягає акурат по кордону України та Румунії, тому треба оформляти перепустки.

Чек-ін коло прикордонної застави.

Перетнули Тису, на якій є гідрографічний пост, і вийшли на маршрут.

Погода просто заряджала бадьорістю.

Традиційно в перший день вставляє найбільше, бо тут все докупи: емоції високої природи з приводу перебування в горах, фізичне навантаження ще те, притирання до людей і тп. Але якось так вийшло, що ночівля в перший день була запланована далекувато від місця старту, проте в чудо-колибі, що славно і слугувало гарним стимулом тримати широкий крок.

Йшлося доволі легко, інколи траплялись девіантні переправи.

На першому великому привалі повиділи приблизу локацію, що повинна була бути досягнутою. І від того стало важче. Ген на горі!

Проті піднімання вгору мало і свої бонуси – стрімке зростання прекрасності навколишніх краєвидів.

До колиби дійшли десь після 17. Вже вечоріло.

Колиба виявилася класично-прекрасною. Із пічкою, дровами і туристичним духом.

Добряче змерзнувши у свому -20 спальнику (певно, обман), поснідавши, вирушили на штурм Попа Івана Мармороського.

В ході підйому мали тренінг по тому, як використовувати льодоруб у разі зриву. Знадобилося згодом аж 4 рази!

Сашко демонструє трюки!

Йшлося дуже важко. Метіль. НЕ у всіх були кішки, тому мусили самі тропити серпантин.

Відчуття при досягненні вершини були феноменальні!

Умови стали жахливими. Штормовий морозяний вітер, тонка льодяна кірка снігу, яка з радістю провалювалась під тобою і утворювала гострі краї, подекуди просто лід. Раз я ледве не полетів у Румунію!

Власне, із підйомом на хребет почався і державний кордон. Дуже символічна світлина на ту тематику:

Після будь-якого підйому йде спуск, без кішок на тотально льодяному покриві – це дуже ще та забава

Перші 5 людей, що мали кішки йшли попереду і прокладали східці, решту, в тому числі і я, хто не мали кішок слідували їхнім слідам. В один момент я зірвався, стиг зарубатися. Згодом повторилося, але будучи на початковому етапі володіння технікою льодоруба не зміг зарубатися і метрів із 300 полетів вниз додолу, гарно зчухравши спину і полякавши колег. Жахливо просто!

Все-таки спустившись, ми неочікувано зустріли контрабандистів. Вони явно нас злякалися, а ми почали їх фотографувати. Вони несли на собі багато цигарок. Поняття не маю як вони перейшли хребет без спорядження. На задньому фоні герої нелегального крос-державного тютюнового ринку:

Почало темніти. І ми вже мали намір шукати гарне місце для стоянки, але випадково на GPS знайшли колибу за кілька кілометрів.

Тому годину зусиль і ми пристали до досить порядної колиби, в якій і зробили другу ночівлю.

Вранці ми мали йти на Стіг. Але нас чекав неприємний сюрприз.

За ніч випало 30 см снігу і швидкість руху була 1км за 1 год.

Снігоступів не було, тому доводилося тропити, що забирало багато сил.

Снігу бло добре поколіна

Із-за цього прийняли рішення змінювати маршрут і спускатися в село Богдан, оскільки до Стогу дійти було нереально, а значить і далі до Зеленого, дійти вчасно.

Гарним в альтернативному маршруті було те, що потірбно було йти вниз.

Але це не означало відсутності того, за чим прийшли – дивовижних подихозатримуючих фонів

За якихось кілька годин ми дійшли до села Богдан. Хоча до нього потрібно було ще спуститись. Дорога гарна і вкатана, але це влітку. Взимку вона знизу льодяна, а зверху снігом вкрита поколіна. Це так ефектно йти вниз і розкидати його цілінсний шар! Але, звісно, теж втомлююче!

Поспостерігавши і понасолоджувавшись вдосталь оточуючими хребтами, все ж дійшли до села.

А в селі весілля!

Потім ще бари Рахова, потяг Рахів-Львів, і постпохідна заява – зимовий похід вібувся!

Розчарувавшись у свому спорядженні, думаючи половину дороги про те аби дійти (хлопці аж бадьорі попались, хоча різношерсті, як оце моряки і депутати міської ради, велосипедисти і альпіністи). ЦЕ явище, це феномен, це зимові Карпати, це потрібно перевідчувати і переосмислювати. І повторити…

Дрогобич

Класична для міст Центрально-Східної Європи Ринокова площа, височенний готичний фарний костел XIV–XV століття, унікальні дерев’яні церкви з напівзітлілими монументальними розписами та австрійська архітектоніка центру містечка…

Це треба просто побачити, відчути, полюбити серед сучасної стихійної торгівлі, що досить активно “по-шанхайськи” ведеться жителями навколишніх сіл в самому серці Дрогобича.

(фото: старі, сучасні)

1. ІСТОРІЯ ДРОГОБИЧА

Виникло місто приблизно в ХІ столітті в місцині, яка багата соляними джерелами з яких здавна видобували сіль. За легендою, місто існувало за часів половців, і називалося Бич. Кочівники спалили місто, а на згарищі утворилось нове – “Другий Бич – Дрогобич..”

14 ст. – Дрогобич стає центром солеваріння в регіоні. Сіль добувалась з місцевих мінеральних вод (ропи) шляхом виварювання

1460р. – Дрогобич отримує магдебурзьке право

16 ст. – тут виварюється 26 тис бочок солі на рік

1788р. – місто отримало королівські привілеї в перше в Європи почало освітлюватись нафтовими ліхтарями сер. 19 ст. – в околицях міста розпочались промислові розробки озокериту, нафти, газу.

1866р. – в Дрогобичі збудовано перший в Європі нафтопереробний завод.

Найвідомішими вихідцями з Дрогобича стали вчений Юрій Котермак(Дрогобич) – вчитель Миколая Коперника, та письменний Бруно Шульц.

Детальніше…

2. ВАРТО ВІДВІДАТИ В МІСТІ

- Міська ратуша (1927). З неї відкривається чудовий вид на місто

- Церква Св.Юрiя (п.16 ст., пер. 1678 р.) з дзвіницею (1670), вул.Солоний Ставок, 23

- Дерев’яна церква Здвиження Чесного Хреста (1613)

 

з дзвіницею (1661), вул.Зварицька, 7

- Костел Вознесiння Господнього (14-19 ст.) з дзвіницею, готичний стиль, вул.Т.Шевченка, 1. Костел збудований на місці терему княжого воєводи, частина якого використана при будівництві. Фундатор костелу – король Ягайло. Частково збереглися фрески відомого художника Я.Матейка.

 

- Пам’ятник видатному вченому  Юрію Котермаку (Дрогобичу), що походив звідси. Був ректором Болонського університету та вчителем Міколая Коперника.

- Оборонна вежа (1551), біля костелу, пізніше перебдована на дзвіницю.

- Церква Св.Параскеви (1815), вул. М.Коцюбинського

- Василіанський монастир з церквою Св.Апостолів Петра і Павла (1825), вул.Стрийська

- Хоральна синагога (1865), вул.П.Орлика (по дорозі від автостанції до центру)

- Шпихлір, тобто житниця (1778) – барокова споруда сховищ для зберігання зерна – рідкісна памятка, одна з небагатьох господарчих споруд тієї епохи, що збереглись до наших днів в Україні, вул.М.Грушевського, 16

- Соляна жупа (солеварня) – досі працює у передмісті Зварич.

- Церква Спаса (1535), перехрестя вул. Стрийської та Винниченка

- Кафедральний собор св.Трійці (1690) – колишній монастир кармелітів.

- Колишня катівня НКВД. Нині технічний вуз.

3. ВАРТО ВІДВІДАТИ ПОЗА МІСТОМ

- Трускавець (мінеральні води, парк)

- Борислав (церква, музей)

- Івана-Франка, кол.Нагуєвичі (дерев’яна церква, музей поета)

- Лішня (дерев’яна церква)

- Меденичі (дерев’яна церква)

- Новий Кропивник (дерев’яна церква)

- Попелі (дерев’яна церква)

- Сілець (дерев’яна церква)

4. РОЗТАШУВАННЯ І ТРАНСПОРТ

Де знаходиться?

Місто розташоване в Львівській області, 86 км на південь від обласного центру.

Через Дрогобич проходить автомагістраль що зєднує Львів та Ужгород через Ужоцький перевал, а також залізнична колія (Карта)

Як дібратися?

До Дрогобича можна дістатися залізницею з Києва, Тернополя чи Львова на прямих поїздах. Або ж автомобільним транспортом. Зі Львова – можна доїхати маршрутками від головного залізничного вокзалу (автостанція №8). Інший варіант – електропоїздом ЛЬВІВ-Трускавець з приміського вокзалу.

Як орієнтуватися?

Місто зберегло старовинне планування (План-схема міста Дрогобич)

Залізничний вокзал

майдан Злуки, 1 , тел. (03244) 2-25-89

Автостанції

Автостанція №1: вул. Стрийська, 434, тел. (03244) 2-33-33.

Автостанція №2: вул. Орлика

Таксі

тел. 005, (03244) 3-18-71

тел. 058, (03244) 2-00-75

тел. 063, (0324) 45-02-89

5. СЕЗОН, ОДЯГ ТА СПОРЯДЖЕННЯ

Для відвідування храмів жінкам рекомендуємо прихопити хустинки на голову.

6. ПРОЖИВАННЯ

Готелі – (Контакти)

Оренда квартир – (Контакти)

7. ХАРЧУВАННЯ

Приїхавши сюди і оцінивши ситуацію та свій бюджет, ви можете вибрати один із варіантів харчування або їх комбінацію:

а) Готувати самостійно.

b) Ходити в кафе чи ресторації:

c) Харчуватись безпосередньо у місці проживання.
8. РЕКРЕАЦІЯ, ДОЗВІЛЛЯ, СПОРТ

Музеї

- Музей природи та історії Дрогобиччини, вул.Франка, 32, тел.(03244) 2-17-17, працює: 10:00-17:00, пн-вих.

- Палац мистецтв з відділом етнографії та виставковою залою, вул.Шевченка, 38, тел.(03244) 2-20-35, працює: 9:00-17:00

- Картинна галерея, вул.Січових Стрільців, 18, тел.(03244) 3-37-98, працює: 10:00-17:00

- Музей Бруно Шульца, вул.Франка, 24 (педуніверситт, 3-й поверх), тел.(0324) 45-11-22, замовлення екскурсії

9. КОРИСНІ ЛІНКИ

Сайт міської ради – http://drogobych.com/

http://www.drohobych.com.ua/

http://droginfo.com.ua/

Дрогобич в єврейській енциклопедії

Дрогобич – частина 1 (історично-господарська)

Дрогобич – частина 2 (дерев’яно-зодчеська) Святий Юр

По-перше, у нас з дружиною було купа вільного часу – повний світловий день з 9.00 до 22.00. А більшість місць були знайомі з численних попередніх поїздок. Тому вперше зіткнулись з проблемою як ефективно згаяти ці години.

Раніше, коли був дефіцит часу і орендоване місце перебування,  навіть в голову не приходило, що Львова може виявитись забагато…

По-друге, вразила маса туристів і підвищений рівень цін в порівнянні з жовтнем минулого року. Львів став українською Меккою для екскурсантів. На вулицях особливо багато поляків і росіян. Та й українців зі східних мегаполісів вистачає. Справжній туристичний бум. Радію за місцеву економіку, однак атмосфера вистояної старовини потихеньку випаровується… Львів спіткала доля Праги з точки зору нестримної туристичної навали.

Отож, рекомендую відвідувати і фоткати місто Лева рано вранці, а ближче до обіду вибиратись в навколишні замки “Золотої підкови”.

Однак, якщо вас, як і нас, занесло у Львів, і є вакуум часу для заповнення, пропоную такі можливо уже “попсові” варіанти:

1. Вивчати націонал-патріотичну специфіку, якою дихає місто, не зважаючи на жоден політичний клімат

2. Спостерігати за дощем, попиваючи сливянку чи каву на мяких стареньких канапах кавярні “Кабінет” в приміщенні Просвіти. І якщо пощастить, спостерігати за дощем, заливаючим середмістя

3. Завітати до “Дзиги” – арт-серця сучасного мистецтва Львова. Послухати імпровізації піаніста під хід німого кіно. Подивитись галерею.