Щоб довго і нудно не описувати наші 12-годинні походеньки усіма вулицями цього прекрасного міста, пропоную короткий бліц-огляд найбільш цікавих туристичних місцин Тбілісі

Залізничний вокзал і автовокзал знаходяться між собою зовсім поряд, однак на віддалі стосовно історичного центру Тбілісі. Для швидкої екскурсії по ключовим місцям Тбілісі сідаємо в метро або маршрутку і відразу їдемо на площу Свободи, з якої виходить головна артерія історичного центру – проспект Руставелі.

Проспектом Руставелі

Площа Свободи (Tavisuplebis moedani) – головний майдан Тбілісі, на якому розташована міська рада, а також статуя Святого Георгія, котрий вбиває змія. До 1990 року на цьому місці стояв пам’ятник Леніну.

Музей мистецтв (Fine Arts Museum) – вул. Гудіашвілі, 1 – музей знаходиться на північному боці площі Свободи і являє собою величезну колекцію мистецьких цінностей Грузії, датованих від кількох століть до н.е. до 90-х років 20 ст. Найбільшу зацікавленість у туристів викликає відділ скарбниці – так званий «Золотий фонд», у якому з представлені дорогі ікони, хрести та ювелірні вироби з благородних металів та дорогоцінного каміння з усієї Грузії, а також старих грузинських церков та монастирів, що опинились нині на турецькій території. Також у музеї є секції, присвячені роботам Ніко Піросмані, перському та азербайджанському мистецтву 19 століття, грузинським, європейським та російським картинам 18-20 ст. У будівлі музею раніше була духовна семінарія, в якій навчався Йосип Сталін.

Музей грошей (Museum of Money) – вул. Леонідзе, 10 – музей знаходиться на протилежному боці площі Свободи, заснований Національним банком Грузії. Ви можете побачити грузинські гроші з 6 ст. до н.е. і до сьогодні.

Музей Грузії (Museum of Georgia) – Руставелі, 3 – музей охоплює артефакти з усіх періодів розвитку Грузії: від найдревнішого скелету, віднайденого поза межами Африки – в Дманісі, що має 1,75 мільйонів років, речей із розкопок дохристиянського періоду до епох золотого віку Грузії, феодального роздроблення, перської, російської та радянської окупації.

Проспект Руставелі (Rustavelis gamziri) – головна вулиця Тбілісі, що тягнеться від площі Свободи 1,5 кілометри на північ до площі Революції Троянд. Була проведена росіянами в 19 столітті і забудована елегантними та адміністративно важливими спорудами. Для туристів, котрі вперше гуляють по історичному центру вулиця Руставелі – прекрасний орієнтир, щоб не заблукати. Ключові будівлі на Руставелі:

Палац Молоді (Palace of Younth) – колишній палацо в стилі ренесансу царського намісника на Кавказі, побудований у 1868 році. Відомий також під назвою «Воронцовський палац». У 1918 році у цій будівлі була проголошена незалежність Грузії, Азербайджана та Вірменії.

Парламент Грузії – безпосередній свідок боротьби за незалежність Грузії 1989-1991 р.р. та революції троянд 2003 р.

Школа №1 з пам’ятниками Іллі Чавчавадзе та Акакія Церетелі, видатних письменників і реформаторів 19 ст.

Церква Кашветі – знаходиться навпроти Школи №1, на місці старого язичницького капища. Перша церква на цьому місці була начебто побудована Давидом Гареджійським у 6 столітті. Сучасна будівля церкви 1910 р. була спроектована архітектором Леопольдом Белфельдом як копія церкви Самтавісі 11 ст., що знаходиться 60 км. на північний захід від Тбілісі.

Художня галерея (National Picture Gallery) – прекрасна збірка робіт Ніко Піросмані та маси інших неординарних грузинських художників, в основному початку 20-го століття (кубісти, модерністи, імпресіоністи). За Художньою галереєю та церквою Кашветі розкинувся симпатичний Парк 9 квітня.

Готель «Tbilisi-Marriott» – побудований у 1914 році в типово європейському вигляді.

Національний театр ім. Руставелі – побудований у 1899-1901 р.р. в змішаному стилі бароко-рококо.

Театр опери та балету ім. Паліашвілі – побудований у 1896 р. у фантастичному мавританському стилі.

Площа Революції Троянд (Vardebis Revolutsis moedani), колишня назва Республіканська площа  – з неї видно навіть кавказькі гори. Навколо площі – Smart Supermarket, Radisson Blu Iveria Hotel, парки та сквери.

Національна академія наук – знаходиться на відтинку проспекту Руставелі, що звертає на ліво, оминаючи Площу Революції Троянд. Прямо на сходах Академії знаходиться головний стихійний сувенірний ринок Тбілісі, аналог Андріївського узвозу у Києві. Жінкам продають автентичні хенд-мейд прикраси, а чоловікам – традиційні головні убори з усіх регіонів Грузії.

Площа Руставелі(Rustavelis moedani) – з пам’ятником поету Шота Руставелі посередині, а також станцією метро і МакДональдсом.

Далі на північ від площі Руставелі знаходиться Філармонія та парк Вере. Тут можна зробити різкий поворот на 180 градусів і вернутись назад у бік площі Свободи по паралельній проспектові Руставелі вулиці Грибоєдова – більш автентичній, більш грузинській, ніж сам проспект.

Підйом на гору Мтацмінда

Мтацмінда (Свята гора) – це гора, на вершині якої розташована 210-метрова телевізійна вишка, тоді як східний схил Мтацмінди має величезне  історико-культурне значення, оскільки тут на терасах знаходяться:

Церква Мамадавіті (Св. Давида Гареджійського) – споруджена в середині 19 століття. З церковного майданчика відкривається прекрасний вид на Тбілісі.

У V столітті на цьому місці була печера, в якій оселився Давид Гареджійський – один з сирійських отців. Він жив ​​у цій печері практично весь час, і спускався до міста тільки по четвергах по зигзагоподібній стежці, яку досі називають «стежкою св. Давида». Усі часи печера св. Давида була місцем паломництва християн.

Пантеон – місце національної слави і пам’яті з могилами найвидатніших письменників і політичних діячів Грузії і не тільки, серед яких Александр Грибоєдов, Важа Пшавела, Ілля Чавчавадзе, Звіяд  Гамсахурдіа, Акакій Церетелі. Є плита з іменем Ніко Піросмані, хоча місцезнаходження самої могили невідоме.

Парк Мтацмінда – розкинувся на горі, вище від церкви і пантеону більш ніж на 1 кв. км. з дитячим парком.

Піднятися на Мтацмінду можна пішки, звернувши з вулиці Грибоєдова на Чавчавадзе або Мамардашвілі, а потім продираючись вверх крізь вузенькі вулички зі старезними колоритними будиночками, що зберегли дух столітньої давнини. Коли ми там були в 2012 році, фунікулер ще не працював.

Старе місто

Старе місто – це та частина Тбілісі, яка була огороджена міським мурами ще до епохи входження Грузії до складу Російськоїї імперії. Старе місто було спалене персами у 1795 році і почало відбудовуватись лише на початку 19 століття. Прогулянку по старому місту логічно починати, повернувшись до площі Свободи та рухаючись зигзагами на південний-схід у напрямку до канатного підйомника на замок Нарікала.

Базиліка Анчісхаті – вул. Іоане Шавтелі – найбільш древній храм міста Тбілісі. Побудований за царя Арчіла (Дачі) в VI столітті, офіційно називається Храмом Святої Марії. У XVII столітті князь Амілахварі передав храму стародавню ікону з південногрузинського міста Анчі, яка і дала храму сучасну народну назву “Анчіс-хаті” (Анчійська ікона). Храм діючий, належить грузинській православній церкві.

Сурб Ншан (“Святе Знамення”) – вул. Верцхлісі – вірменський храм, захований в північних глибинах Старого міста. Будівництво тривало з 1703 до 1770 р. У 30-ті роки храм був закритий і перетворений на книгосховище, а в 2010 році тут сталася пожежа.

Храм Сіоні (Сіонський собор, Собор Успіння Божої Матері) – вперше зведений у 6-7 ст., багаторазово зруйнований і відновлюваний. Спочатку його знесли араби. Коли Давид Будівельник відвоював Тбілісі, він побудував собор заново – в 1112 р. Собор сильно постраждав від хорезмійців у 1236 р. і майже повністю згорів у 1795 р. під час навали Ага-Мухаммад-хана. Тоді і згоріли унікальні фрески. Нові розписи виконав росіянин Григорій Гагарін, намагаючись передати грузинський стиль. До 2006 року храм був центром резиденції глави Грузинської православної церкви – патріарха-католікоса. Тут знаходиться важлива реліквія – хрест св. Ніно.

Джваріс-мама (церква Св. Хреста) – перехрестя вул. Леселідзе і Єрусалимської – церква збережена з 16 століття з реконструйованими фресковими розписами в синьо-червоних кольорах.

Сурб Норашен  (церква Благовіщення Богородиці) – перехрестя вул. Леселідзе і Єрусалимської – вірменська церква 1793 року. За будовою – купольна базиліка з фасадами із декоративних арок. Над західним фасадом – ажурна ротонда дзвіниці. Інтер’єр церкви прикрашений фресками художників Овнатанянів.

Сурб Геворк Мугні (церква св. Георгія Мугні) – вул. Беглара Ахоспірелі – руїни вірменського храму під фортецею Нарікала недалеко від Вифлеємських сходів. Храм був заснований в 1356 р., перебудований в 1795 р., в другій половині 19-го ст.. частково відреставрований, а в 2009 р. завалений під впливом часу >>>

Сурб Геворк (собор св. Георгія) – вул. Самгебро – головний вірменський храм у Тбілісі. Побудований в 1251 році. Раніше храм називали “Великий Фортечний”. Храм свого часу був центром Ахпатської єпархії. У ньому читав проповіді брат художника Айвазовського. Коли в 1957 році зруйнували Ванкський собор, сюди перенесли поховання деяких відомих вірменських генералів. Тут же, правіше входу, знаходиться могила поета Саят-Нова, який загинув на цьому самому місці під час навали Ага-Мухаммад-хана в 1795 році. Від церкви Сурб Геворк починається підйом до фортеці Нарікала.

Синагога – побудована в 1904 році у досить затишному квартальчику.

Костел – католицький собор Богоматері 1808 р. у стилі бароко.

Мечеть – побудована мусульманами у 1895 році, єдина мечеть у Тбілісі, котра вціліла після антирелігійної політики Лаврентія Берії. Що дивно, сунніти і шиїти тут моляться разом.

Мінералогічний музей – вул. Ходашені.

Абанотубані – сірчані бані, в яких свого часу купалися Пушкін та Дюма.

Тбіліські старовинні дворики, серед яких можна віднайти душевний пам’ятник Параджанову, котрий тут провів своє дитинство.

Сучасний міст через Мткварі. Перейшовши на другий берег, можна сісти в кабінку підвісної канатної дороги і піднятися до фортеці Нарікала.

Підйом до фортеці Нарікала

Підвісна канатна дорога – має не стільки транспортне, як екскурсійне призначення. Протягом підйому до фортеці відкривається панорама на величні простори Тбілісі.

Фортеця Нарікала – фортечний комплекс різних епох на горі в Старому Тбілісі. Точний час заснування фортеці в Тбілісі невідомий, але у VII столітті вона вже існувала і називалася Шуріс-ціхе.

При Давиді Будівельнику арабська фортеця була укріплена і розширена. Сучасну назву їй дали, як вважається, монголи. Близький до сучасного вигляд тбіліська цитадель набула в 17—18 ст., проте землетрус 1827 р. завдав їй непоправної шкоди >>>

Пам’ятник «Матері Картлі» – гігантська 20-метрова алюмінієва статуя грузинського скульптора Е. Амашукелі символізує грузинський національний характер: жіноча фігура тримає у лівій руці чашу з вином для привітання тих, хто прийшов як друг, а в правій руці меч для тих, хто прийшов як ворог.

Вид на вечірнє місто – головна атракція Нарікала. Тільки це одне варте приїзду у Тбілісі.

Окрім канатної дороги до фортеці Нарікала можна піднятися по узвозу від Татарського Майдану, обійшовши ліворуч Сурб Геворк. Дорога виведе до воріт. За воротами – верхня фортеця і храм, праворуч іде «об’їзна», яка огинає верхню фортецю і йде по хребту до кутового форту. Можна пройти маршрут у зворотному порядку – від храму Верхній Вифлеєм є сходи наверх, і по ній можна вийти до фортеці з боку хребта.

Земо Бетлемі (Верхній Вифлеєм) – церква, яку згідно з історичними даними вперше на цьому місці побудував цар Вахтанг Горгасал. У 15 столітті тбіліські вірмени побудували тут монастир Святої Богоматері, названий ними Петхаін. У першій половині XVIII століття була побудована нова церква. Бетлемі було святинею і для вірмен і для грузин, тому будівництво проходило на кошти обох сторін. Великий внесок у будівництво вніс відомий меценат Гіві Амілахварі. У 1884 році церква буда відреставрована, під час радянської влади тут знаходилась фабрика. У дворі, в східному кутку стоїть дзвіниця з арками, побудована в XVII столітті. Перші два поверхи побудовані з цегли, а третій, побудований пізніше, з каменю. З двору собору відкривається гарна панорама Тбілісі.

Квемо Бетлемі (Нижній Вифлеєм) – церква, зведена на схилі нижче фортеці Нарікала, до якої зі Старого міста піднімається вулиця-сходи. У 1725 – 1727 рр.. вірмени, переселені з Ірану, побудували на цьому місці жіночий монастир Святого Стефана і звели невелику церкву. Замість даної споруди в 1868 році була побудована церква з куполом, яку оновили в 1910 році. З 1988 року собор належить грузинській православної церкви.

Інші цікаві райони Тбілісі

Алвабарі – мальовничо розташований район Тбілісі на протилежному від Старого міста скелястому березі річки Мткварі, котрий так захоплює подих при погляді з висоти замку Нарікала.

До Алвабарі зі Старого міста веде міст Ментехі, після проходження якого, можна відвідати такі пам’ятки як:

- Церква Ментехі (13 ст.) з гробницею св. мучениці Шушанік, закатованої своїм чоловіком, у 544 р. за відмову навернутися до зороастризму.

- Пам’ятник царя Вахтанга Горгасала, котрий у 5 ст. переніс столицю зі Мцхети до Тбілісі.

- Вірменський кафедральний собор Ечміадзін, навколо якого історично селились вірмени, котрі складають значну частину жителів Тбілісі.

- Собор Св.Трійці (Tsminda Sameba) – гігантська сучасна споруда, символ духовного відродження нації після радянського атеїстичного періоду на горі св. Іллі. Кажуть, побудована за кошти Іванішвілі.

Церква домінує над усім архітектурним пейзажем міста, затьмарюючи навіть президентський палац Саакашвілі, що розташований нижче і також підсвічується вночі неоновими вогнями.

Ваке  – найпрестижніший район Тбілісі, в якому мешкають багатії та іноземці. Тут багато кафе, магазинів, барів. У Ваке знаходяться:

- Тбіліський державний університет – біла будівля в неокласичному стилі, споруджена у 1906 р.

- Парк Ваке – мальовниче місце з атракціонами, прекрасне місце для плавання, катання на човнах, засмагання.

- Етнографічний музей під відкритим небом – близько 70 традиційних в основному дерев’яних будиночків з усіх регіонів Грузії.

На жаль, останні райони ми відвідати не встигли з огляду на обмеженість в часі, та й бажали в першу чергу пройнятися атмосферою центру міста. Ну і для наступної подорожі до Тбілісі теж варто було лишити щось несходжене.

Карти Тбілісі

Просмотреть Tbilisi на карте большего размера

Карта Тбілісі 1 (скачати)

Карта Тбілісі 2.1 (скачати)

Карта Тбілісі 2.2 (скачати)

Використані джерела:

Путівник Lonely Planet “Georgia”

http://www.travelgeorgia.ru/25/

http://georoute.ge

http://www.tbilisi.gov.ge

http://www.sunnytour.ge

Казбегі. Спустилися з Гелаті до низу. Вийшли за місто Казбегі. Стопимо. машин мало.

Підібрав нас грузин з двома хлопчаками, сам їде аж з Пітера на батківщину в Аджарію, заразом показує синам рідну культуру.

Ананурі

Проїхавши Хрестовий перевал, гірський курорт Гудаурі, зупинилися на екскурсію біля фортеці Ананурі на берегах Арагві. Всередині мурів стоїть церква з прекрасною кам’яною різьбою по стінах. Усередині усипальниці феодалів. Розписи 17-18 ст. І прекрасна панорама на річку Арагві…

Мцхета

Вийшли у древній столиці Грузії. Головна туристична і паломницька споруда – монастир-усипальниця роду Багратіонів-Мухарських. На підлоці – різьблені кам’яні плити з усіх століть. Багато лавочок навколо, джерело з чистою питною водою. Красиво тут.

Вдосталь нафотографувавши і обдивившись усі закутки кафедрального собору, вийшли назад у місто.

Також побували у жіночому монастирі Самтавро.

Довго виходили на трасу. Не зрозуміло де стопити: по-перше, треба вернутись аж до мосту через ріку, яка петлею обхопила місто. По-друге, пройти назад протилежним берегом.

По-третє, вийти розвилку до Тбіліської траси поблизу гори з монастирем Джварі, оспіваним Лермонтовим.

По-четверте, треба пиляти пішки далі, щоб без заїзду в Тбілісі, виїхати у напрямку Сагареджо по окружній.

І вся наша більш ніж 10-кілометрова епопея по жарі і розпеченому асфальту закінчилась парадоксальним чином – після безуспішного стопу нас підібрала маршрутка, яка завезла нас у … Тбілісі!

Тбілісі

Водій, який зробив вигляд, що не зрозумів наших закликів російською не везти нас до столиці, порекомендував зайти в метро, проїхати пд землею весь центр мегаполіса і вийти на якійсь східній станції. з якої відправляються маршрутки на Сагареджо.

Вечоріло. У нас варіантів вже не було. Стоп закінчився. Ночувати в палатках у мегаполісі теж не ризикнули. Добре, що на станції нам трапився добрий поліцейський, котрий, кинувши недопитий стаканчик з кавою, виструнчився, уважно вислухавши і успіхаючись на всі зуби передав нас якомусь доброму хлопу, котрий довів і посадив нас прямо на маршрутку, що вже їхала в напрямку Сагареджо: 3 ларі і ми десь через годинку-дві були в нічному Сагареджо.

Сагареджо

Як нам сказали на вид “братки” з бензоколонки, до центру міста – 4 кілометри. А у нас важезні рюкзаки. Сашко після переговорів з “братками” хутко вернувся і зауважив: у Києві я б до таких ніколи не підійшов би…

Думаємо як дібратися. Таксистам не платимо принципово – типу “ми ж автостопери…”

Тут нас і підібрали “братки”, які якраз прямували на роздовбаній тачці до центру: “Ви аткуда? А! Я тожє в Украінє біл: в Данєцкє біл… А я в Адессє… Украінци и грузіни всегда далжни памагать друг другу!”

Сагареджойські “братки” поселили нас в чи не єдиному готелі, який був у цьому райцентрі: старий задрипаний совдепівський готель у дореволюційному напіврозваленому будинку.

Дідок-консьєрж був у шоці: 10:30 ночі, він спокійно дивився допотопний телевізор, прикривши двері готелю стільцем. “Пацанчіки” відкрили ці двері “з ноги” і рєзко зайняли усі стратегічні позиції в холі. Домовились з переляканим дідком за ціну. Перепитали нас, чи ціна підходить. Дружньо попрощавшись, вони зникли так само швидко, як хвилину тому вломлювались в цей обшарпаний хол…

Ми, хоч і були страшенно втомленими, вирішили зробити вилазку щоб закупитись харчами у мінімаркеті.

Центр Сагареджо був вщент переповнений молоддю, при чому в основному дівчатами-тінейджерами, які зібрались на ці східні вечорниці з усіх кварталів розлогого райцентру. Як чітко виразився Сашко “Сагареджо  – город нєвєст!” Навколо нас бурлила молодь, якась така дуже мала, щупла і надзвичайно енергійна.

Найбільш дивувало те, що прошарку “20+” ніде не спостерігалось. Напевне, у цьому віці усі навколишні персонажі вже стають статними і сімейними з двійком-трійком дітей… А чим ще займатися в Сагареджо – місті-селищі наречених на самому краю пустелі ?..

Ввечері смакували льодяне грузинське пиво “Казбегі”, не вірячи, що вранці прокинулись під сніговою шапкою Казбека, зображеного на етикетці.  І, звісно, раділи дню, за який встигли проїхати усю республіку з півночі на південь, побувавши у чудових історичних місцях.

Автор: Роман Корнилюк

До речі, самоназва Грузії – Сакартвело – походить від назви цього регіону. Картлійська мова лежить в основі грузинської мови, а в сучасній грузинській мові лінгвісти виділяють окремий картлійський діалект.

Детальніше про історичний регіон Картлі >>>