Продовжуємо опис завхозівських хитрощів з організації харчування в багатоденному поході

2. ПІД ЧАС ПОХОДУ

1. Організувати спільно з керівником режим чергування.

Організація чергування: існує три схеми:

- Готують всі разом – в принципі нічого страшного крім:

a. Має бути 1 відповідальний шеф-кухар, щоб суп не посолили 2 рази і т.д.

b. Всі щодня втомлюються. Немає «приватного часу»

c. Проблема «зайців» халявщиків

- Найефективніша схема: Група розбивається на групи по 2 чергових Якщо людей непарна кількість – існує практика завхоза від чергувань звільняти. Класично парують хлопець-дівчина, хлопець розпалює багаття, дівчина керує процесом власне готування .

Якщо група 9 і більше людей – варто чергувати по троє.

- Схема чергування наметами також добре зарекомендувала себе. Взагалі обирати чергових з одного намету досить логічно – щоб при їхньому підйомі не будити весь табір.

Резюме: розбиватись потрібно так щоб:

a. Справедливість: всі більш менш однакову кількість разів почергували, в однакових умовах. (НЕ -одні чергують на дньовках інші на холодних снігахі в зливу)

b. Задоволення: Людям приємно було чергувати один з одним. Неконфліктність.

Зміну чергових варто робити 1 раз в день перед обідом. (логіка – щоб вечерю і сніданок одні люди готували на тому ж місці) Існує традиція офіційної символічної передачі новим черговим чистого черпака.

Найкраще коли підйом чергових робиться на 1 годину раніше ніж всієї групи. Тоді на момент підйому групи в недосвідчених групах – їжа нарешті починає варитись. В досвідчених – сніданок готовий до столу.

Сніданок – найбільш обмежуючий фактор для збору групи:

1. Час на складання палатки – 10 хв, складання речей 15 хв, ранкові процедури плюс зарядка 30 хв – разом 1 год. Приготування їжі від вийняти продукти-розпалити вогнище до помили котел – 1,5-2,5 год. Відповідно у випадку початку готування на 1 годину раніше є шанс групі зайву годину поспати замість того щоб 1 годину на рюкзаках ждати сніданок.

2. Один з учасників не зможе починати складати рюкзак доки не помиють котли. (як варіант рішення – їжу одразу розкидають в КЛМН і одразу ж миють котел не чекаючи доки всі поїдять).

Хоча багато туристів вважають що краще вставати всім разом. Логіка:

1. Щоб веселіше було черговим

2. Все одно чергові дзвоном казанів всіх побудять.

3. Коли в похід ідуть добре знайома, збита група часто можна і варто забити на всі правила. В групі може бути завхоз фанат якому подобається готувати, ну то хай собі кожен день готує, інший учасник хай кожен день дрова рубає, третій в цей час лазить з фотоапаратом, четвертий там намети всім ставить і т.д. аби без образ на халявність. Важливо до процесу готування залучати новачків, щоб якийсь мали досвід, розвивалися, для досвідчених туристів формальності «справедливого чергування» вже неактуальні.

Резюме: коли похід легкий-будь яка з трьох схем нормальна. Коли складний – краще робити класичні чергування . Коли група збита – по відчуттям керівника та взаємній мирній домовленості, аби хтось 1 залишався відповідальним. У всіх спірних ситуаціях останнє слово – за завхозом та керівником.

2. При потребі , бажанні, можливості вносити коригування в меню.

Наприклад:

-ідемо через село – є можливість купити молоко, яйця, свіжий хліб і т.д.

-Підножний корм (гриби /ягоди/трави для чаю, кропива для борщуі т.д.) під час маршруту вживати лише у випадку 100%ї впевненості у нешкідливості і при правильній обробці – як мінімум не забувати мити перед вживанням)
-Згубили (забули купити, забули забрати з холодильника) кілограм ковбаси – зменшуєм норматив ковбаси яка залишилась в півтора рази.

3. При потребі виховувати в групі культуру готування-споживання

-не смітити. Утилізувати всі відходи, зїдати всю свою порцію.

-тримати в чистоті котли-черпаки (здавна саме драяння казанка а не підкорена вершина вважалося неофіційною посвятою в туристи)

-готувати з душою і хорошим настроєм

4. Під кінець походу – кінцева підгонка меню та нормативів

Наприклад – якщо цукор закінчується – зменшити дозу на 1 чашку чаю, якщо його навпаки кілограм на 4 чоловік на 3 дні – починати вкидати його в ранкову молочну кашу. В ідеалі з одного боку недобре якщо продукти пронесені весь похід на чиїхось плечах їдуть з вами назад додому, з іншого коли в останній день нема що їсти або різко закінчилась сіль – це ще гірше.

3. ПІСЛЯ ПОХОДУ 

1. Розподіл витрат по учасниках

Концепція 1: всі витрати по свіжому розподіляються в момент кожної закупки між всіма учасниками, або балансуються в процесі походу «на око»

Концепція 2: витрати фіксуються, на окремому балансі, кінцевий розрахунок проводиться 1 раз в потязі. Для цього часто визначається додатково посада «фінансист»

2. Збір зауважень/побажань/пропозицій щодо меню та організації харчування.

Зворотній зв’язок для підвищення професійності

3. Участь в написанні звіту про похід.

В звіті фіксуються Розкладка, Меню, рецепти «фірмових» страв, варіанти виходу з нестандартних ситуацій і т.д., бажано аналіз.

4. Зафіксувати набутий досвід в електронному вигляді для майбутніх поколінь.

В електронному вигляді для майбутніх поколінь фіксуються Розкладка, Меню, рецепти «фірмових» страв, варіанти виходу з нестандартних ситуацій і т.д.

На цьому все. Всім смачного!

Прошу написати коментарі та доповнення мені сюди https://www.facebook.com/skornilyuk

Далі буде.

У цій статті підсумований  досвід організації харчування в туристичних походах, закумульований протягом останніх 5 років у турклубі “Скіфи”КНЕУ.

Правило номер нуль: За планування та організацію харчування в поході відповідає Завхоз

Завхоз – найважливіша після керівника роль в туристичному поході. Завхоз часто суміщає обов’язки  Замкерівника

Окремі туристичні школи вважають термін «Завхоз» в цьому значенні некоректним оскільки Хоз (хазяйство) туристичної групи включає крім їжі ще й колективне спорядженя. Відповідно власне Завхоза вони називають Завхавом, а відповідального за спорядження – Завснаром. Людину яка суміщає ці дві позиції – Завхозом.

Напевне, це правильно, але в невеличких походах серйозного спорядження немає і тому назначати когось Завснаром нема потреби (його окремі функції виконує Ремонтник). Тому відповідно можна ставити знак рівності між «Завхоз» і «Завхав»

Обовязки  Завхоза можна розділити на 3 етапи – до походу, під час походу, після походу.

Означимо та розберемо  кожний етап детальніше:

1. До початку походу

1. Ознайомитися з теорією харчування в поході, поспілкуватися з досвідченими Завхозами.

2. Поспілкуватися з керівником групи.  Спільно визначити харчову політику.

3. Опитати учасників, зібрати побажання до розкладки

4. Скласти первинний варіант Меню, чорновик Розкладки, приблизний бюджет

5. Ознайомити учасників з Меню, внести коригування

6. Скласти Розкладку. Ознайомити з нею керівника, внести коригування.

7. Організувати закупівлю продуктів.

8. Організувати розподіл продуктів по рюкзаках

2. Під час походу

1. Організувати спільно з керівником режим чергування.

2. Надати для чергових доступ до інгредієнтів, пересвідчитись чи вірно вони зрозуміли задачу.

3. При потребі , бажанні, можливості  вносити коригування в меню та норми продуктів, особливо в останні дні походу.

4. Виховувати в групі культуру готування-споживання

3. Після походу

1. Розподіл витрат на харчі по учасниках

2. Збір зауважень/побажань/пропозицій щодо меню та організації харчування.

3. Участь в написанні звіту про похід, фіксація набутого досвіду в електронному вигляді для майбутніх поколінь.

А тепер ще детальніше!

ДО  ПОЧАТКУ ПОХОДУ

1. Ознайомитися з теорією харчування в поході, поспілкуватися з досвідченими Завхозами.

Методичні матеріали:

http://rechflot.narod.ru/eda.htm

http://poxod.ru/material/economy/p_economy_hoziajstvenniem_a.html

http://softpole.narod.ru/ (скачуйте програму розрахунку  поживності та достатності продуктів

в розрізі калорій, жирів, білків, вуглеводів)

При перейманні досвіду  від досвідченого завхоза інформацію сприймайте критично. При копіюванні чужих, хай навіть бездоганно складених  меню та розкладки  обов’язково  потрібно робити поправки на інший склад учасників, місцевість, погоду, концепція походу і т.д. .

2. Поспілкуватися  з керівником групи.  Спільно визначити  харчову політику.

Список контрольних  питань до керівника:

1. Як взагалі  маршрут по тяжкості? Скільки днів? – від цього залежить кількість прийомів їжі і відповідно вага рюкзаків, а також баланс  ваги, поживності та смачності.  На 4 дні можна з собою брати і кавун з огірками та помідорами – вага рюкзака буде невеликою, на 20 днів бажано сушити  м’ясо і моркву та топити масло і все одно рюкзак буде слабо підйомний.

2. Скільки триває ходова частина маршруту? Яка погода планується?В які дні найбільші навантаження? В які дні плануються дньовки? – від цього залежить меню (якщо їдемо в потязі 1 ніч, обходимось чаєм з печивом/фруктами/шоколадом, якщо більше 1 доби – запарюємо на кипятку гречку; делікатеси французької кухні плануємо на дньовки, кашу з м’ясом + додаткову порцію шоколаду – на дні найбільші навантаження)

3. Чи розпалюється багаття на обід? (від цього залежить повноцінність обіду. Зазвичай обід сухий – бутерброди/сухофрукти/сало/шоколад + джерельна вода.  Хоча в принципі за 1 год привала на обід можна спокійно встигнути розпалити вогнище (або газовий пальник)  і почаювати . Готувати каши, супи і т. д. на обід нераціонально – займає багато часу.

4. Де на маршруті сніги і дуже холодно? (там варим швидкі страви типу мівін на газових пальниках,  в екстренних випадках, але дуже небажано можна замінити 1-2 прийоми гарячої їжі на сухом’ятку+чай) Де на маршруті мало дров? (Там не варим суп бо для нього треба закип’ятити більше води ніж для круп)

3. Опитати учасників, зібрати побажання до розкладки (організаційно можна сумістити з пунктом 1.5)

1. Хто що любить? (без нього не може) – визначити чи включати цей продукт/страву в розкладку чи в особисте НЗ цього учасника.

2. Хто що не любить? В кого на що алергія? Чи є вегетаріанці? Хто постить? Чи їдять рибу? Чи готові зробити разок виключення? Визначити чи виключити цей продукт/страву з меню чи для цього учасника зробити виключення (наприклад кинути сало/рибу/тушонку/ на останньому етапі приготування, перед цим відчерпнувши порцію вегетаріанця)

3. Чи готові люди нести зайвий кілограм –два додаткових продуктів з гарантією смачності та поживності чи їм краще на одній вівсянці з медом аби легший рюкзак?

4. Скласти первинний варіант Меню, чорновик Розкладки, приблизний бюджет

Детальніше про Меню, Розкладку, Бюджет опишу в іншій статті дещо пізніше. Бажано складати все у форматі таблиць Excel – тоді буде можливість зручно правити і користуватись майбутнім поколінням.

Кілька  загальних принципів:

а. Без алкогольність. При великих фізичних навантаженнях алкоголь протипоказаний. Бажано відмовитись від кави (підвищує тиск, при навантаженнях бувають випадки об морока). (хто хоче-хай несе на свій страх і ризик в режимі НЗ стікери).

б. Підножний корм. Якщо завхоз розбирається в грибах – можна разок приготувати грибну юшку з місцевих грибів. Якщо хтось готовий тягти вудочку – можна прикинути варіант рибної юшки. Але при цьому не допустити щоб при відсутності кльову група залишилась голодна.

в. Передбачити таємно від групи (узгодивши з Керівником) певні колективні НЗ (невраховані в розкладку запаси)

- День народження –сухий торт в судочку

- Підйом на складну  вершину/перевал  – додаткова шоколадка

- Екватор (середина походу) – щось тропічне типу банки ананасів і тд.

5-6. Ознайомити керівника та учасників з меню, розкладкою, внести коригування

Привселюдно зафіксувати  факт погодження групи на розкладку. Тепер до кінця походу критикувати  меню, нормативи, організацію харчування – заборонено для збереження психологічного комфорту.

Узгодження меню та розкладки з учасниками до походу – гарантія того що під час походу не зїдять Вас.

7. Організувати закупівлю продуктів.

Режим 1) декілька учасників ідуть в супермаркет, закупляють все, кудись зносять потім ділять.

Режим 2) розсилається смс/електронний лист кожному учаснику що йому купити. В потяг всі приходять вже з закупленими харчами.

Перший варіант  вимагає від завхоза більше часу, але з точки зору надійності, оптових  переваг, підбивки затрат, згуртування  колективу та перестраховки від  невдоволення продуктами – набагато кращий («бачили очі що купували»)

8. Організувати розподіл продуктів по рюкзаках

а. Сумується вага всіх продуктів + наметів , сокири, фотоапарату, аптечки, казанів та іншого колективного спорядження. Можна або використати терези, або додати вагу брутто вагу продуктів на упаковці (якщо є лише нетто на око – жерстянка з під консерви – +50г)

б. Зазвичай в складні норматив колективної  ваги на 1 дівчину становить 2/3 від нормативу на 1 хлопця. Тобто якщо ч-кількість чоловіків, ж –кількість жінок, В – загальна вага колективного спорядження та харчів

Норма ваги на 1 жінку  Вж=2В/ (3ч+2ж)

Норма ваги на 1 чоловіка = 3В/(3ч+2ж)

Якщо в групі  дівчат мало, краще коефіціент 1/2. Відповідно:

Норма ваги на 1 жінку  Вж=В (2ч+ж)

Норма ваги на 1 чоловіка = 2В/(2ч+ж)

На мою особисту думку краще коефіцієнт 2/3 з подальшою  швидкою розгрузкою  ніж 1/2 – тоді більше шансів що дівчина до походу наполовину зменшить вміст своєї косметички.

в. Наступний крок – правильно розподілити вагу між учасниками.

Є цікава концепція – поділити продукти на рівні частини і видати всім учасникам однакові долі. Щоб на випадок якщо хтось згубиться, він зміг прохарчуватисьавтономно. Краще не губитися звісно, але як то кажуть якщо візьмеш парасольку – доща точно не буде.

Проте зручніше розподіляти  однотипні продукти в одні руки -тоді Завхоз знає – весь рис – в Саши, залишки шоколаду –в Маши. Відповідно якщо шоколадки не вистачає – є до кого пред’являти претензії.

Обідні харчі – в одні руки – щоб під час обіднього привалу не потрібно було всім ритися по рюкзаках у пошуках залишків «своєї» лепти продуктів.

Ключові продукти як сіль, цукор, спеції варто нести самому завхозу, або комусь супернадійному. Взагалі прийнято що ніж, сірники і трохи солі мають бути в кожного туриста в одній із кишень рюкзака за замовченням.

Продовження…

«Бездомная, с поддельным паспортом –
Германия Ремарка…»
Зоя Ященко (Белая Гвардия)

0. Пальміра з терпким присмаком

Взагалі ми тоді з Олею в Молдову зібралися. Просто трошки не дочитали… Чи то лінь, чи то дух авантюризму. Проте якщо надто прискіпливо готуватись, то потім нецікаво їздити – «ой, а на фотографії було гарніше» або «ой, прямо як на фотографії».
Все, що знав про країну до поїздки, на свій сором, можна було вмістити в 7 речень:

# Молдова межує з Україною;

# Молдова входила до складу СРСР;

# В Молдову пускають без візи;

# Молдавське вино – хороше;

# В Молдові є міста Кишинів (столиця), Тираспіль та Бендери;

# До Молдови можна дістатися або потягом з Києва, або маршруткою з Одеси;

# Кілька сумних сторінок спільної історії – трагічна загибель Тимоша Хмельницького при обороні Сучавської фортеці; відхід козацьких військ після поразки у Полтавській битви.

Негусто.

\\\\\\1////// Бережись автомобіля)

Отже поїзд Київ-Одеса, навпроти нас в купе – майстер-художник зі Жмеринки, повертається з виставки, показує нам свої роботи, каже – авторська техніка – «розпис по різьбі по дереву» пригоди починаються…

В Одесі, після незмінної паперової філіжанки лате, довго чекаємо тролейбус на автовокзал. Потім ще годину насилу відбившись від дотепних одеських таксистів («Какое на автобусе, говорю вам, я диспетчер молдаванского направления по автовокзалу, билетов нет – все автобусы забиты! Предлагаю 200, ну ладно вам 175, только другим не говорите, они за 200 едут, ну ладно сколько можете, ну за сто двадцать до границы поедете? Автобус же 75 стоит а так с комфортом…» мужньо забираємо в касі квиточки на найближчий рейс прямо на Кишинів через Тираспіль та Бендери. Потім ще година чекання і ми знову в дорозі…

\\\\\\2////// Різниця між «відвідали» і «потрапили» (попали?)

Ну все, здається, включився роумінг. Підїзджаємо до Молдавського кордону. «А ви куди їдете? В Молдову чи Придністровя?» Хм… а це що 2 різні країни? Придністровя, здається ж, ще й досі невизнане…Ой, а де краще вийти – в Тирасполі чи в Бенедерах? Чи може до Кишеньова? А Бендери це ще Придністров’я чи вже Молдова? А куди нам треба?

Так… Ціль поїздки – туристична, місце проживання… хм… «Сережа, в Тирасполе ведь должна быть ул. Ленина?», ок, не пишем нічого, постараємося ввечері повернутися. А що, з тим Придністровям все так серйозно?

Виявилося, серйозно… Прапори надто червоні як для молдовських…

Відчуття що повернулися в наше пострадянське дитинство ще більше підкріпили ларьочки з пивом-квасом.

Ще були обмінники валюти. А ще були вуличні ігрові автомати, які в Україні  заборонені.

\\\\\\3////// Тирасполь – столиця країни, якої нема на карті

Оля була права – вул. Леніна і справді в Тирасполі є. Ще є там посольство Абхазії (разом входять у співдружність невизнаних країн і відкрили одна в одній посольства)

В цілому, столиця Придністровської Молдовської республіки виглядає як типовий Український обласний центр. Трапляються симпатичні будинки, а так, вцілому, трьохповерховий центр перемежований висотними забудовками хрущьовського штибу.

А ось і перша фортеця (місцевий магазин для дітей)

З нових будівель дуже виділяється cобор Різдва Христового (1998-2000 рр) Тираспольскої и Дубоссарської єпархії Молдавської церкви (РПЦ),

а також придністровський нацбанк.

Ось знову зачепили тему валюти. Тут штрихів треба більше.

\\\\\\4////// Придністровські рублі: історія «з купюрами» або еклектика в гаманці

З Wікіпедії:

«Процесс перехода на свою валюту был сопряжён со множеством трудностей. Поначалу в качестве денежных знаков использовались банковские билеты СССР и Российской Федерации образца 1961 − 1992 годов, со специальной маркировкой в виде марки с портретом А. Суворова. Подобная практика функционирования временной валюты использовалась Чехией и Словакией в период разделения их финансовых систем после бархатной революции. 17 августа 1994 в ПМР были введены в обращение новые денежные знаки — приднестровские рубли.18 ноября 2005 в Тирасполе открылся собственный Монетный двор ПМР. До этого денежные знаки чеканились и печатались за рубежом. В 2007 году на банкноты образца 2000 года был добавлен ряд новых защитных элементов»

Один хлопчина в маршрутці так нам і казав «Наша нова 10ка захищена краще за долар»:) На більшості купюр – портрет Суворова – засновника Тирасполя. А так зі своїми героями дефіцит… На 50 рубльових купюрах Тарас Шевченко зображений. Шевченко на рублях… Іронія в тому, що на 500 – ках Катерина ІІ… В одному гаманці… Шевченко до речі як на колишніх наших сотнях – згорблений в кожусі і шапці… На колишніх 50 000 ах (до нуліфікації) Богдан Хмельницький був. Згадую історію про Сучаву…

… Прощаємось з Тирасполем. Площа Суворова. Памятник Суворову.

Тут ми сіли на маршрутку до Бендер, згадали, що гроші розміняти забули, нічого, розплатились українськими гривнями. Зрештою, своя валюта – це досить умовно. В усіх обмінниках 5 пар обмінних курсів долар-євро-рубль-гривня-лей.

Отой хлопець з маршрутки («защищенней долара») сказав що по нас зразу видно – іноземці, раз так з цікавістю їхню валюту роздивляємось. А потім спокійно дістав нашу 20ку з Франком, щоб показати що вони наші гроші краще знають) Чомусь приємно стало що на всіх українських крупних купюрах поети та філософи…

\\\\\\5////// Куй залізо, не відходячи від політики партії…

Фактично Тирасполь та Бендери це єдиний конгломерат на 300 тис. жителів. Сполучення – маршрутка/тролейбус. В центрі Бендер привертає увагу стіна кованих скульптур яка описує історію міста.

Дуже цікаво розставлені акценти:

«Штурм крепости русскими войсками» №1, «Штурм крепости русскими войсками» №2, «Пребывание Карла 12 в Бендерах после поражения в Полтавской битве…», «За власть советов».

Та найбільш мене вразила плазуючо-пихата скульптурна композиція «вручение ключей от Бендерской крепости князю Потемкину»…

Ну і звісно резюме, перекреслене подвійною чорною…

 

\\\\\\6////// Штурм замку на замку: як ми взламали фортечну браму

З вікіпедії:

«На території ПМР розташована Оперативна Група Російських Військ (ОГРВ) у кількості близько 2000 осіб. Стверджується, що їхнім основним завданням є охорона військових арсеналів, що залишились від радянської армії в селищі Колбасна. У 2000 році на міжнародному саміті в Стамбулі Росія зобов’язалась вивести це угрупування до кінця 2004 року, але свого зобов’язання не виконала досі.»

Коли ми пішли шукати Бендерську фортецю (бачили з маршрутки при вїзді), наткнулися на військову частину, огорожену ровом і старою стіною. На блокпості вартовий сказав що нас не пустить) і запропунував обійти стіну справа, спустившись по рову до річки. Ну, ми й спустились,.

А потім паркан отої військової частини змінився багатометровими фортечними мурами, і ми брали схил штурмом. Після дощу… Потім знайшли кращу дорогу, але я її спеціально не опишу.

Знову Вартовий. З задумливо-замріяним поглядом. Познайомились. Спитали чи можна фотографувати – запропонував швиденько на 20 хвилин заглянути всередину. І ось новий штурм – без пригод переходимо підвісний міст до барбакану.

Барбакан призначений для того, щоб запустити відвідувачів фортеці, закрити вхід і вихід, перевірити документи (спитали пароль), а якщо щось не те – полити непроханих гостей з дірок в стелі смолою чи ще чимось неприємним.

Отже, заходимо в першу браму. А там другі ворота зачинені… Смикаєм сильніше – зачинені… І що, тепер таран монтувати? Нема часу.

Знімаємо чотири засови – два біля підлоги, 2 спеціальними ручками на трьохметровій висоті поід стелею. Все ржаве, рипить. Прийшлось докласти зусиль, проте ворота підкорились…

Ми на замковому подвірї! Пусто. Нікого. Не довго думаючи беремо штурмом найвищу башту. Як? Звісно що по гвинтовим сходам (куди ж солідній башті без них?)

Юх-ху!!!!!! Ми на верху!!!!!

Все, я 100% щасливий, Ольга просто усміхається, мандрівка отримала своє логічне завершення.

… Наш вартовий з задумливо-замріяним поглядом, який чекав на виході – підказує пройтись вздовж стіни до «здорової камяної книжки». Ого…! Це ж памятник першій конституції Пилипа Орлика!!!

З вікіпедії:

«Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик.

При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов’язки гетьмана… Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову).»

Про могилу Івана Мазепи ми ще тоді не знали…

… А браму ми все таки дарма взломували. Як виявилось, у воротах маленькі дверцята були, ми в темряві не помітили…

\\\\\\7////// Зустріч з кумиром, або «Тут був Карл!»

Вже збирались покидати фортецю, але Олі захотілося пройтись глянути на останній памятник (якесь погруддя, вже п’яте вздовж стіни). Підходжу, читаю: Фрідріх Карл… Оце так… Невже він! Ієронім фон Мюнхгаузен!

Мій улюблений персонаж. Не книжки. Фільму Марка Захарова.

Отже справді жив… служив… Дружина Якобіна… Німеччина… Може й про війну з Англією правда? І про гармату на місяць?

Ось так і сфотографувались з моїм давнім другом Бароном Мюнхгаузеном…

“Вы утверждаете, что можно вытащить себя из болота за волосы?

- Обязательно. Мыслящий человек просто обязан время от времени это делать”

На цьому поїздка не закінчилась звісно. Знову була кава. І той же водій маршрутки на Одесу. І кордон. І потяг. І Київ. Майже все заново у зворотньому порядку.

Ну звісно, такими й мають бути повернення – приїхав – нічого не змінилося, проте трохи змінився ти сам.