Вийшли об 11:00 до озер Корулді, шлях до яких достатньо простий, але довгенький. А щодо особливості самих озер, один із місцевих яскраво і по-кавказьки емоційно вигукнув: “Какой озєро? Нєт там нікакой озєро. Так – болотце…”

Та то пусте!

Підйом зайняв 5 годин не надто спішного ходу. Пройшли явно вираженою дорогою, по якій їздять джипи, принагідно подолавши усі висотні зони:

- Присілок Лагамі з кошарами та сіножатями.

- Ліс, зарослі із прекрасним видом на Местію, местійський аеропорт і протилежні схили з гірськолижними спусками.

- Субальпійський пояс. Тут можна попити водички з 2-х джерел. Вище води не спостерігалося. Тому рекомендується запастись наперед.

- Альпійський пояс. Лише каміння і мох. І шикарні панорами насколишніх кавказьких гір. Прекрасні види на засніжену гору Ушба, облюбовану альпіністами. Трішки покрапав дощик.

І, нарешті самі високогірні озера Корулді!

Перше озерце дійсно виявилось майже повністю пересохлим, зарослим і заболоченим.

Друге, побільше, викликає більше емоцій. Така собі високогірна і сувора Шотландія…

Шлях назад зайняв 3 години.

Автор: Роман Корнилюк