Стара Гута. Вид на г. Сивулю. Фото Євгенії Афоніної

Текст: Роман Корнилюк

Фото:  Євгенія Афоніна, Анна Корнилюк, Олег Дрегало

Стара Гута – «тупикове» село в Богородчанському р-ні, за яким простягаються безкраї простори горганського масиву Українських Карпат. Село з трьох боків оточене горами, прекрасне місце для спокійного розміреного відпочинку – збирання грибів і ягід, вживання місцевої слабомінералізованої води, агротуризму, гірських прогулянок на заліснені хребти Горган.

Село зберегло автентичний вигляд, незважаючи на новобудови заробітчан та розміщену неподалік резиденцію Президента України. А президенти, як відомо, поганих місць для відпочинку не обирають… Стара Гута – зручний стартовий пункт для походів у гори.

Маршрути марковані:

1) зелений: с. Стара Гута – полонина Середня – гора Ігровець, 1804 м.
2) синій: с. Стара Гута – гора Середня
3) оранжевий: гора Середня – гора Висока. З гори Високої, рухаючись по хребту Магатів, можна пройти в с. Осмолода по стежці, маркованій червоним.
4) червоний: с. Стара Гута – траверс гори Шиворис – траверс хребта Чортки – Манявський водоспад – Бухтівецький водоспад – с. Пасічна

Село Стара Гута. Фото А. Корнилюк

(фото:  старі,  сучасні)

1.  ІСТОРІЯ СТАРОЇ ГУТИ

Село отримало назву через старовинне найменування плавильної печі «гути» – в якій виготовляли скло або метал.

Детальніше…

Стара Гута. Фото Р. Корнилюка

2.  ВАРТО ВІДВІДАТИ  В СТАРІЙ ГУТІ

- церква
- мінеральне джерело
- хрест

Стара Гута. Церква. Фото Олега Дрегала

3. ВАРТО ВІДВІДАТИ ПОЗА СТАРОЮ ГУТОЮ

- гора Сивуля
- гора Ігровець
- гора Висока
- Манява (монастир, водоспад)

4. РОЗТАШУВАННЯ І ТРАНСПОРТ

Де знаходиться?
Село Стара Гута розташоване в Богородчанському р-ні Івано-Франківської області, 57 км на південний-захід від обласного центру. Стара Гута – кінцевий пункт автомагістралі, що з’єднує цей район Карпат з Солотвином, Богородчанами та Івано-Франківськом. (Карта)

Як дібратися?
До Старої Гути можна дістатися рейсовими маршрутками з автостанції №3 Івано-Франківська, що курсують через Богородчани та Солотвин. Або ж автомобільним транспортом.

Як орієнтуватися?
Село розтягнулось в гірській долині річки Бистриця-Солотвинська (План-схема села)

Залізничний вокзал
Відсутній. Найближча залізнична станція в Івано-Франківську.

Автостанції
Автобусна зупинка знаходиться в центрі села біля школи і магазину.

Стара Гута. Фото Євгенії Афоніної

5. СЕЗОН, ОДЯГ ТА СПОРЯДЖЕННЯ

Для відвідування храмів жінкам рекомендуємо прихопити хустинки на голову. У передгірному селі зазвичай дещо холодніше і вітряніше, ніж на рівнині, тому запасайтесь теплим одягом. Для прогулянок по горах знадобиться зручне міцне взуття з рифленою підошвою.

6. ПРОЖИВАННЯ

- Пансіонат «Синьогора»
- «Міраж»
- місця для проживання за плату пропонують деякі місцеві жителі

Стара Гута. Вид на Горгани. Фото Олега Дрегала

7. ХАРЧУВАННЯ

Приїхавши сюди і оцінивши ситуацію та свій бюджет, ви можете вибрати один із варіантів харчування або їх комбінацію:

а)         Готувати самостійно.
Основні продукти радимо придбати заздалегідь у супермаркеті «Фуршет» на автостанції №3 в Івано-Франківську. Решту простіших продуктів можна докупити в місцевому сільському магазині

b)         Ходити в кафе:
-   «Міраж», поблизу пансіонату «Синьогора»

c)         Харчуватись безпосередньо у місці проживання.
Радимо наперед домовитись з хазяїном, якщо така послуга надається

8. РЕКРЕАЦІЯ, ДОЗВІЛЛЯ, СПОРТ

Музеї
- немає

Туристичні послуги.
- дані відсутні

Сауни, басейни. 
- дані відсутні

Кінний спорт
- дані відсутні. Хоч на краю села є приватна кінна база.

Спортивний магазин
- немає

Кінотеатри
- немає

Розважальні центри
- немає

Бари
- «Міраж»

Книгарні
- немає

Сувеніри
- дані відсутні

10. ІНШІ СЕРВІСИ
Магазини
- супермаркети: немає
- продуктові магазини: в центрі села
- спеціалізовані магазини: немає

Зв’язок
- пошта: немає
- «Укртелеком»: немає.

dosiaguru

В тому закутку емоційно-асоціативних нажитків моєї персоналії, зимові Карпати, окрім лиж, асоціювались із чимось неймовірно зусильно-затратним, важко здоланним і психологічно непростим. Мовляв, і влітку в горах несолодко, що заставляє людей інколи не розуміти всього фану від хайкінгу, а тут зимою. Тому, десь, певно, було відміченно, я вважав, що за нагоди зимові гори потрібні бути опробувані. І тут дзвінок славних луцьких хайкерів, із чіткою директивою “в четвер, в 2 ночі у Франківську на вокзалі”. Докупивши необхідне спорядження, діставши важко докуплюване (льодоруби і тп), був даний старт походу по Мармороському хребту.

Почалась все із такого собі завдання, а саме як дібратися в Франківськ о 2 годині ночі. Виявляється, якщо сісти на експрес Київ-Львів, прибути до Львова о 23.30, зробити пересадку о 23.44 на потяг Ковель-Чернівці, то можна бути десь о 2.20 в Франківську. Славний дизель Франківськ-Рахів вніс фінальний акорд в добирання до гір, а автобус Рахів-Ділове матеріалізував гори.

Короткий чек-ін в прикордонників. Готувати перепустки треба зазделегідь, за 2 тижні. Маршрут пролягає акурат по кордону України та Румунії, тому треба оформляти перепустки.

Чек-ін коло прикордонної застави.

Перетнули Тису, на якій є гідрографічний пост, і вийшли на маршрут.

Погода просто заряджала бадьорістю.

Традиційно в перший день вставляє найбільше, бо тут все докупи: емоції високої природи з приводу перебування в горах, фізичне навантаження ще те, притирання до людей і тп. Але якось так вийшло, що ночівля в перший день була запланована далекувато від місця старту, проте в чудо-колибі, що славно і слугувало гарним стимулом тримати широкий крок.

Йшлося доволі легко, інколи траплялись девіантні переправи.

На першому великому привалі повиділи приблизу локацію, що повинна була бути досягнутою. І від того стало важче. Ген на горі!

Проті піднімання вгору мало і свої бонуси – стрімке зростання прекрасності навколишніх краєвидів.

До колиби дійшли десь після 17. Вже вечоріло.

Колиба виявилася класично-прекрасною. Із пічкою, дровами і туристичним духом.

Добряче змерзнувши у свому -20 спальнику (певно, обман), поснідавши, вирушили на штурм Попа Івана Мармороського.

В ході підйому мали тренінг по тому, як використовувати льодоруб у разі зриву. Знадобилося згодом аж 4 рази!

Сашко демонструє трюки!

Йшлося дуже важко. Метіль. НЕ у всіх були кішки, тому мусили самі тропити серпантин.

Відчуття при досягненні вершини були феноменальні!

Умови стали жахливими. Штормовий морозяний вітер, тонка льодяна кірка снігу, яка з радістю провалювалась під тобою і утворювала гострі краї, подекуди просто лід. Раз я ледве не полетів у Румунію!

Власне, із підйомом на хребет почався і державний кордон. Дуже символічна світлина на ту тематику:

Після будь-якого підйому йде спуск, без кішок на тотально льодяному покриві – це дуже ще та забава

Перші 5 людей, що мали кішки йшли попереду і прокладали східці, решту, в тому числі і я, хто не мали кішок слідували їхнім слідам. В один момент я зірвався, стиг зарубатися. Згодом повторилося, але будучи на початковому етапі володіння технікою льодоруба не зміг зарубатися і метрів із 300 полетів вниз додолу, гарно зчухравши спину і полякавши колег. Жахливо просто!

Все-таки спустившись, ми неочікувано зустріли контрабандистів. Вони явно нас злякалися, а ми почали їх фотографувати. Вони несли на собі багато цигарок. Поняття не маю як вони перейшли хребет без спорядження. На задньому фоні герої нелегального крос-державного тютюнового ринку:

Почало темніти. І ми вже мали намір шукати гарне місце для стоянки, але випадково на GPS знайшли колибу за кілька кілометрів.

Тому годину зусиль і ми пристали до досить порядної колиби, в якій і зробили другу ночівлю.

Вранці ми мали йти на Стіг. Але нас чекав неприємний сюрприз.

За ніч випало 30 см снігу і швидкість руху була 1км за 1 год.

Снігоступів не було, тому доводилося тропити, що забирало багато сил.

Снігу бло добре поколіна

Із-за цього прийняли рішення змінювати маршрут і спускатися в село Богдан, оскільки до Стогу дійти було нереально, а значить і далі до Зеленого, дійти вчасно.

Гарним в альтернативному маршруті було те, що потірбно було йти вниз.

Але це не означало відсутності того, за чим прийшли – дивовижних подихозатримуючих фонів

За якихось кілька годин ми дійшли до села Богдан. Хоча до нього потрібно було ще спуститись. Дорога гарна і вкатана, але це влітку. Взимку вона знизу льодяна, а зверху снігом вкрита поколіна. Це так ефектно йти вниз і розкидати його цілінсний шар! Але, звісно, теж втомлююче!

Поспостерігавши і понасолоджувавшись вдосталь оточуючими хребтами, все ж дійшли до села.

А в селі весілля!

Потім ще бари Рахова, потяг Рахів-Львів, і постпохідна заява – зимовий похід вібувся!

Розчарувавшись у свому спорядженні, думаючи половину дороги про те аби дійти (хлопці аж бадьорі попались, хоча різношерсті, як оце моряки і депутати міської ради, велосипедисти і альпіністи). ЦЕ явище, це феномен, це зимові Карпати, це потрібно перевідчувати і переосмислювати. І повторити…

Піший похід 1-ї категорії складності гірськими хребтами Карпат «СКІФИ: мандрівка хребтами Українських Карпат – серпень 2009»

Строки проведення: 20-30 серпня 2009 року

Маршрут: с.Кривопілля – г. Кострич(1544,1) – г. Костриця(1512,1) –г. Хедя(1367) – с. Красник – ур. Вел. Лубу (1358,7) – г. Кринта(1350) – г. Зміїнська(1356,1) –г. Лудова(1463) – с. Зелене – о.Марічейка – г.Чорна Гора(2028,5) – г. Дземброня(1877,7) – г. Бребенескул(2036,8)– г. Ребра(2001,1) – о. Несамовите – г. Туркул(1933,2) – г. Дпнціж(1848,5) г. Брескул(1911,5)– г. Говерла(2060,8) – ур. Скопеска – г. Петрос (2020) – пол. Скопеска – пол. Шешул ––пол..Кінець–г. Квасів-Мунчел – р. Квелів –с. Кваси

Кілометраж: 130 км

Охват: 2 області України, 2 гірських хребти, в тому числі Чорногора від А до Я.

Керівник: Усов Віталій

Кількість учасників: 6 (3 чол, 3 жін)

Мета: пройти маршрут по мальовничим місцям Українських Карпат і збільшити досвід походів в новому для нас районі.

Ще Фото!

(Автори: Сашко Овчаренко, Богдана Брунченко)

Технічний звіт походу

Карта маршруту походу

АУДІОПОДКАСТИ з ПОХОДУ

Пропонуємо Вашій увазі серію аудіо-записів з чудового карпатського походу.

Керівник групи Усов Віталій, розповідає про кожен пройдений шматочок чорногірського маршруту в серпні 2009 року.

ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Про орієнтування за компасом і гуцулами, перші враження від Карпат, перелази та гору Кострич

ДЕНЬ ДРУГИЙ

Про Чорний Черемош, урочище Великий Лубу та гриби краснюки

ДЕНЬ ТРЕТІЙ 

про гуцульських биків,  чорниці, жорстокі туристичні жарти та філософський дощ…

ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ

Черемош,Чорногора, Марічейка: підйом, спуск і знову підйом…

ДЕНЬ П’ЯТИЙ

Казковий ранок біля озера, Піп-Іван, Несамовите

ДЕНЬ ШОСТИЙ

Говерла: засмічена але досі прекрасна…

Петрос: непоступливий, чистий і величний!

ДЕНЬ СЬОМИЙ

Про останній ходовий день, обережність у горах і пошуки відпочинку

ДЕНЬ ВОСЬМИЙ

Днівка!!!

Байдикування в затишній долині гірської ріки

Гуцульський час: філософія відносності

Автор: Віталій Усов

Автор фото: Дрегало Олег

Піший похід 2-ї категорії складності Горганами, Свидовецьким та Чорногірським хребтами Карпат «ЗУБРИ»

Строки проведення: 1-10 травня 2009 року

Маршрут: с.Манява – вдсп.Манявський – пер.Легіонів – г.Дурня – г.Братківська – пер.Околе – г.Татаруха – г.Трояска – г.Стіг – г.Близниця – г.Стара – с.Кваси – г.Петрос – г.Говерла (1А) – г.Бребенескул –г.Менчул –г.Вухатий Камінь – вдсп.–с.Дземброня – устя р. Дземброня – с. Красник.

Кілометраж: 175 км
Охват: 2 області України, 3 гірських хребти, 2 водоспади, 2 скити.

Керівник: Дрегало Олег

Кількість учасників: 14 (10 чол, 4 жін)

Мета: Пройшовшись вздовж старого кордону, подивитися ландшафти Карпатського високогір’я, відвідати гірські монастирі та водоспади.

А бачили навіть справжнього Потапенятка!

Альпінштоки до бою!

Ще Фото!

Карта маршруту походу