Бечо. Довгий серпантин вздовж меандра ріки. Довго стояли на якійсь транспортній базі, задивляючись на інший край серпантина.  Дуже мало машин – по одній на 15 хв, причому після того я ми помічали машину на протилежному краї каньйону, до нас вона доїжджала лише за 5 хвилин.

Через годин 1,5-2 нас підібрав на дорогущому джипі один чистокровний сван, який мовчав, придивлявся, а під кінець нашої короткої спільної поїздки уже запрошував в гості у своє село, де у нього була агрооселя.

Местіа. Центр нагадує дикий захід з вестернів. Декорації: гестхаузи, сувенірні лавки, який інші туристичні побудовані за підтримки держави та іноземних інвесторів будинки, хоч деревяні але надто прилизані, надто нетутешні, надто вибиваються і як сказала Аня надто нагадують Польщу або Чехію, але ніяк не Грузію.

Мені сквер нагадав піонертабір, оскільки був засіяний численними групками молоді з рюкзаками і яскравим туробладнанням, що виділянось на фоні вбраних у темне, мов тутешнє каміння, місцевих жителів.  Бюро туризму з купою європейських туристів. Дізнавались як можна поїхати в Ушгулі: просто приходити сюди вранці і брати спільний джип разом із такими ж туристами.

З центру ідемо пішки, ледь-живі після важкої дороги, до Резо, який живе у присілку Лагамі. Мені цей квартал сподовався більше. Своєю автентичністю, до якої поки що не дійшла рука модернізаторів, що по-європейськи “зализали” центр. Тут купа башт, купа кам’яних будинків. Таке враження, що дві третини з них стоять пусткою і повільно рушаться. З подивом помічаємо що в багатьох із таких напівзруйнованих будинків, яким мінімум літ по 500, живуть люди. Досі!

Місцина лежить на схилі, тому карабкаємось вздовж якогось струмка, яку жителі перетворили на стічну канаву. Навколо старезні башти і будинки, що височіють над містом. Думаю такий вигляд мала Генуя в 12 столітті… Дух історії та автентичність забудови компенсує все, навіть сміття під ногами.

Ступак упізнав церкву Преображення, хоч вона здалеку зливалась з навколишніми кам’яними і на вид такими ж середньовічними мурами та будинками. Викликаємо Резо. Даруємо подарунок. Нам дуже незручно, бо потрапили на поминки по батькові.

Втомлені сидимо на подвір’ї за довжелезним столом – одному із двох, за яким зібралися люди з усього кутка: рід, сусіди, друзі. Один по-одному проголошують довгі тости, суворим і дуже вдумливим тоном. До нас гостинне відношення і зацікавлення, але без жодного надміру, без жодної награності, без “залізання” в душу. Точно так як казав Іраклій у цілому про грузинів: “дивляться…  – думають… – відкриваються”.

Автор: Роман Корнилюк

Лубни - райцентр у Полтавській області з багатими і суперечливими сторінками історії. Еклектизм князівської, польської, козацької, імперської й радянської доби створює разючий дисонанс, який відчувається в повітрі, в архітектурі, серед облич і фраз місцевих жителів – потомків  українських козаків і совітських військових.

Погляд на місто разюче змінюється залежно від точки огляду, від настрою, від світогляду самого глядача. Там де одна людина побачить постсовдепівський райцентр, що дихає депресивністю і провінційністю, друга зуміє відчути рештки величі міста, дивним чином збережені в архітектурі кін.19-поч.20 ст.

(фото:  старі,  сучасні)

1. ІСТОРІЯ МІСТА

ІV тис. до н.е. -  перші поселення поблизу Лубен в неолітичну добу – в урочищі Лиса Гора у Назва міста, яка іноді в стародавніх писемних джерелах звучить як «Лубно», вірогідно походить від заняття його мешканців – виготовлення луб’яних витворів.

988р. – Лубни заснував київський князь Володимир Святославович як одну із фортець Посульської оборонної лінії

1107р. – перша згадка про місто у Іпатівському літописі

1239р. – фортеця знищена монголо-татарами

кін. XIII ст. – відродження фортеці

кін. ХVІ ст. -  Мешканці Канева та інших міст правобережжя освоюють землі лубенські.

1589р. – Черкаський староста князь Олександр Вишневецький отримав від польського короля Сигізмунда ІІІ право на будівництво замку-фортеці “Олександрів”.

1591р. – Нове місто на Замковій Горі отримало Магдебурзьке право.

1596р. – південніше Лубен, в урочищі Солониця, після двохтижневої героїчної оборони і зради реєстрових козаків селянсько-козацьке військо було знищене поляками.

1639-1648 рр. – Лубнами володіє магнат Ярема Вишневецький. На Замковій Горі (південно-східна частина сучасного міста) Ярема будує новий палац у середньовічному стилі, окрасою якого була “зоряна” чи то тронна зала (палац не зберігся).

1648р. – Лубни стали центром окремого полку.

1649р. – року увійшли до складу Миргородського полку, а 1658 – відновлено Лубенський полк.

1709р. – в Лубнах зупинявся Петро І.

1781 року місто стає повітовим центром Київського намісництва, у 1797 – Малоросійської губернії, а з 1802 – Полтавської.

Лубни відвідував О.Пушкін (1820 і 1824 рр.), батько М.Гоголя Василь Гоголь-Яновський, Т.Шевченко (1843, 1845, 1846), Шолом-Алейхем (жив у 1883 – 1884 рр.),  українські письменники П.Капельгородський (1882 – 1942 рр.), О.Донченко (1902 – 1954 рр). В Лубнах народився видатний автор історичних романів В.Малик (1921 – 1998 рр.).

Детальніше…
2.  ВАРТО ВІДВІДАТИ В МІСТІ

- Єпархіальне жіноче училище, нині ЗНЗ №10 (1907), вул. Ляскіна, 2

- Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1899), вул. Я. Мудрого, 15

- Духовне училище, нині Лубенський фінансово – економічний коледж Полтавської державної аграрної академії (1885), вул. Я. Мудрого, 23/1

- Окружний суд, нині приміщення Лубенської райдержадміністрації (1910), пл. Кузіна, 19

- Земська лікарня, нині Дитяча поліклініка, (1914), вул. Л.Толстого, 16/27

- Стара Вежа (1911), вул. Григора Тютюнника, 15

- Житловий будинок (1910), вул. Григора Тютюнника, 16/40

- Будинок колишнього гуртожитку(1892),вул. Григора Тютюнника, 21

- Будинок СБУ (поч. 20 ст.), вул. І.Франка, 38

- Адміністративно – торгові приміщення (поч. 20 ст.),    Володимирський майдан,18/2

- Будинок військового відомства(1780), вул. Шевченка, 16

- Дворянське зібрання, нині Будинок місквиконкому(поч. 20 ст.), вул. Радянська, 12

- Залізничний вокзал (1951), пл. Вокзальна, 6

- Махорочна фабрика, нині будівля ВАТ «Лічмаш прилад»(1907), вул. Радянська, 128/2

- Міськрайсуд (поч. 20 ст.), вул. Монастирська, 17

- Адмінбудівля (1817), вул.Монастирська,11

- Штаб дивізії, нині Міська державна лікарня ветеринарної медицини (1910), вул. Монастирська, 71

- Пам’ятники Лубен

3.    ВАРТО ВІДВІДАТИ ПОЗА МІСТОМ

- Мгар (Мгарський Спасо-Преображенський монастир, Курган Скорботи)

- Гінці (древня стоянка)

- Біївці (музей на батьківщині поета Василя Симоненка)

- Єнківці (Криниця Коцюбинського)

- Ісківці (Криниця Т.Г. Шевченка)

- Вовчик (краєзнавчий музей)

- Пам’ятний знак лицарям Северина Наливайка (біля мосту через Сулу)

- Березоточа (Українська зональна дослідна станція лікарських рослин)

Деталі
4.    РОЗТАШУВАННЯ І ТРАНСПОРТ

Де знаходиться?

Місто розташоване на півночі Полтавської області, 200 км на північний захід від Полтави і 200км на південний схід від Києва. Місто знаходиться на березі річки Сула, серед порізаної балками та ярами Полтавської рівнини.

Через Лубни проходить автомагістраль Київ-Полтава-Харків, а також залізнична колія Київ-Полтава-Харків.

Як дібратися?

До Лубен можна дістатися залізницею з Києва, Полтави, Харкова на прямих поїздах або ж автомобільним транспортом.

З Києва – електропоїздами Київ-Лубни, маршрутками з залізничного вокзалу

З Полтави – електропоїздами Полтава-Гребінка, маршрутками від автовокзалу.

Як орієнтуватися?

Місто має просте планування – вулиці променями розгодяться від центру.

(Карта Лубен 1, Карта Лубен 2 )

Залізничний вокзал.

Адреса: майд. Вокзальний, 6. Тел. (05361) 5-22-22

Розклад руху поїздів

Відразу біля вокзалу – стоянка таксі.

Автостанція

Телефони довідкової служби АС Лубни 25-30, диспетчер 56-09

Розклад руху автобусів

Таксі

“Еліт”: 71-6-71; 050-691-77-77; 063-628-35-35

“Візит”: 71-1-00; 050-630-87-66; 093-663-50-63

“Галант”: 71-4-71; 050-690-72-52; 093-157-32-32

“Фортуна”: 20-00; 050-633-28-65; 067-378-02-07

“Стимул”: 7-55-06

“Блюз”: тел. 1506

Хоча саме місто невелике і більшість екскурсійних об’єктів знаходиться в центрі, на таксі можна під’їхати до Мгарського монастиря, що розташованих за 6 км на північний схід від міста.
5.    СЕЗОН, ОДЯГ ТА СПОРЯДЖЕННЯ

Для відвідування храмів жінкам рекомендуємо прихопити хустинки на голову.
6.    ПРОЖИВАННЯ

Готелі:

- Готель “Лубни”,    Володимирський майдан, 20, тел.(053615) 27-89

Оренда квартир:

– http://lubny.olx.com.ua/cat-363
7.    ХАРЧУВАННЯ

Приїхавши сюди і оцінивши ситуацію та свій бюджет, ви можете вибрати один із варіантів харчування або їх комбінацію:

а)    Готувати самостійно.

Всі продукти можна купити у супермаркетах, продуктових магазинах чи на ринку:

- ТРЦ “Depot center” – Магазин “Фуршет”, вул. Радянська, 98, 7-79-50

- ATБ-маркет, вул. Монастирська, 71, пл. Ярмаркова, 30а

- Універсам “Київський”, вул.Радянська, 35

b)    Ходити в кафе чи ресторації:

кафе:

- Кав’ярня “Центр”, вул. Радянська, 27/49, тел.(261) 5-26-46

ресторани:

8.    РЕКРЕАЦІЯ, ДОЗВІЛЛЯ, СПОРТ

Музеї

- Лубенський Краєзнавчий музей, вул.Ярослава Мудрого(кол.Леніна), 35/25,тел.(05361)5-21-06

Розважальні центри

- ТРЦ “Depot center” включає в себе торговий центр, доповнений розважальною складовою – боулінгом, дитячим розважальним центром, більярдом, дитячим лабіринтом, зоною фуд-корта.

Кінотеатр

- “Київська Русь”
9.    БЕЗПЕКА

Лікувальні заклади, травмпункти:

- Лубенська центральна районна лікарня, вул. П’ятикопа, 20, тел.(05361) 5-55-08

- Лубенський шпиталь інвалідів війни, вул. Старотроїцька, 18, тел. (05361) 5-20-84, 5-31-46
10.     ІНШІ СЕРВІСИ

Банки, банкомати

12.     КОРИСНІ ЛІНКИ

сайт Лубен http://lubny.co.ua

його довідкова сторінка http://lubny.co.ua/index/dovidka/0-150

інформація про Лубни: http://www.stejka.com/rus/poltavskaja/lubny/gorod/

http://www.lubinfo.org.ua/

http://uk.wikipedia.org/