Search Results For: грузія автостопом

Тбілісі – столиця Грузії, місто в якому старовина переслідує тебе на кожному кроці, в той же час – це місто з сучасними архітектурними проектами, що різко контрастують із навколишньою реальністю. Щоб довго і нудно не описувати наші 12-годинні походеньки усіма вулицями цього прекрасного міста, пропоную короткий бліц-огляд найбільш цікавих туристичних місцин Тбілісі

Сагареджо. Ось вона – сонячна Кахетія! Ранок у Сагареджо, 4 кілометри якого ми пройшли, щоб вийти на “стоп-пост”, свідчив про початок жаркого дня. Наша мета на сьогодні – побувати у Давіт-Гареджі – загубленому серед напівпустелі печерному монастирському комплексі з фресками 6 століття н.е.

Казбегі. Встали рано, але не дуже. Щеб пак – за минулий день спустились зі Сванетії, проїхали повздовж усю республіку і піднялися в Хевію під самий російський кордон. Поки ми копирсалися, чудовий вид на ранковий Казбек затягнуло хмарками. Готуємо чай і вівсянку.

Местіа. Спозаранку збираємось в путь. У родову башту 13 століття, на жаль, потрапити не встигли за браком часу. Та перед самим від’їздом, гостинний Р. показав нам родову церкву свого клану – тисячолітній храм Преображення Господнього з унікальним як для сванських церков зовнішнім розписом (який, на жаль, під дією снігів, дощів, холоду і сонця ледь-проглядається на текстурі старовинного муру).

Местіа. Вранці третього дня вирушили на пошуки джипа, який би завіз нас у найвисокогірніше село Європи і перлину Сванетії – Ушгулі. Тут автостоп туговатий і годиться лише для відчайдухів, адже далі в гори їдуть в основному європейські туристи і виключно за плату. Джипи усі туристи шукають в центрі біля інфоцентра. Там очікують на свій “улов” і таксисти.

Местіа. Поснідали вівсянкою з горіхами, мигдалем, ізюмом і курагою: прекрасний автостоперський перекус, для якого треба лиш дістати кип’яток. Запили чаєм, приготованим на кришталево чистій воді з гірського джерела, що протікало кількадесят метрів над нашим будиночком. Вище за течією – лише гори, як виявилось тут присілок Местії Лагамі закінчується… Вийшли об 11:00 до озер Корулді, шлях до яких достатньо простий, але довгенький. А щодо особливості самих озер, один із місцевих яскраво і по-кавказьки емоційно вигукнув: “Какой озєро? Нєт там нікакой озєро. Так – болотце…”

Scroll To Top