Сонячно і не по-квітневому тепло зустрічали нас боярські ліси. Плем’я туристичного клубу «Скіфи» вирушило на місце свого зародження, щоб відзначити дестиріччя бурхливої діяльності: десять років далеких і близьких мандрів, знайомств, вражень, натхнень, долання перешкод і просто ЖИТТЯ по-справжньому. Весна розцвітає на очах. Повітря бринить від фітоцидів, звуків гітари і усмішок знайомих людей і рідних душ, декого зустрічав учора, а когось не бачив кілька літ. Тепер, ця чарівна долина біля Боярки зібрала нас усіх. Розставляються намети, збираються дрова, несеться вода… і наш табір оживає приємним галасом десятків мандрівників.

Полтава – це країна в країні, апогей провінційної самодостатності, в якій найкращі риси старої та нової метрополії поєднані з затишком, гостинністю і зовсім не властивою більшості міст безпосередністю місцевих жителів.

Коли збираєшся вирушати зі столиці до Львова, дихання перехоплює одне невловиме, не зрозуміле на дотик очманіло-лагідне почуття… Щось середнє між диханням всепоглинаючого водовороту гірської ріки і тихого шепоту бруківки, цегли та вітражів середньовічних провулків… Всі почуття концентруються в передчутті, яке починає активну роботу з перетворення усіх душевних потоків в єдине нестримне прагнення опинитись ТАМ… у романтичному місті криштопівських ангелів з дротяними крилами та бубабістських птахорізок, міста гумору та тортур, пива та керосину, польських костьолів, єврейських під’їздів, патріотичних мітингів, п’яних бомжів, статечних інтелігентів та еклектичного нагромадження всього-всього-всього, що зуміло вислизнути з-поміж лещат курйозного переплетіння епох…

Scroll To Top