Мандрівка до Туреччини. Частина 1

image016

Автор: Ольга Перекрестова

Коли працюєш у міжнародному відділі у якому майже щодня відбуваються зустрічі іноземних експертів та делегації приїздять з різних країн, мабуть саме собою стає звичним явище відпочинку десь закордоном.

Саме так було вирішено на початку планування відпустки літа 2015 року, щоправда потрібно було ще море) Тож ми (я й мій хлопець) начитавшись відгуків та послухавши поради друзів обираємо Туреччину. За два місяці було придбано авіа квитки Львів-Стамбул (турецькі лоукостівські авіа лінії Пегасус обійшлись доволі задешево по 100$ на кожного в обидві сторони).

А далі керуючись своїм звичним бажанням глибше зануритись у культуру та традиції іншої країни, я по друзям та знайомим пошукала їх контакти у Туреччині, списавшись мала й житло й гідів вже на місці.

Отож подорож почалась зі Львова, у якому звична погода – дощ.

Нічний переліт видався важким, я вперше летіла лоукостівським рейсом, – не найкращі спогади (відсутня можливість самостійно обирати місця, людей багато, брудно на місці, холодно в небі).

image002Прилетіли в Стамбул. Частину грошей міняли в аеропорту, – на перший час необхідна була готівка.

image004

З аеропорту курсують таксі, автобуси рейсові, автобуси звичайні міські до центральних районів міста.

Отож день 1. Стамбул

Зустріли дівчину на імення Бетул, – дякую Сашкові Бузнику, у неї й зупинилися.

image008

Стамбул умовно поділений на європейську та азійську частини, між ними Босфор. Щоб дістатись іншого берега варто скористатись громадським транспортом – теплоходом. Вартість проїзду 2.25 турецьких лір, час – 10 хвилин. Для нас це був найоптимальніший та найзвичніший транспорт під час перебування у Стамбулі.

Площа Таксім. Основна вулиця для любителів шопінгу та знижок на брендові речі.

image010

Котів по всій Туреччині дуже-дуже багато, можливо культ якийсь поклоніння цим пухнастикам, але їм тут створили неймовірно райські умови життя.

image012

Вуличні музики.

image014

Варто зазначити, що ми спілкувались англійською мовою, на щастя у Стамбулі її розуміють, оскільки потік туристів доволі об’ємний. Але між собою коли спілкувались російською одразу продавці та офіціанти підхоплювали й до нас зверталися висловами «Привет друг», «Как дела», «Заходи у нас есть все что тебе нужно».

 

Я працюю з іспанцем, який до України працював 2 роки в Туреччині, й від нього отримала доволі великий об’єм інформації стосовно цієї країни.  Отож як тільки він дізнався дати поїздки, одразу запитав чи не місяць це рамадан. Перевіривши зазначив, що як раз потрапляємо на місяць посту й це не є дуже добре, за його словами.

Довідково, рамадан – це піст мусульман, триває місяць, щороку починається у різний період часу. Під час нього віруючі утримуються від їжі, пиття води та інтимної близькості у світлий період дня.

Тож іспанець мене дещо налякав, що у цей час мусульмани ходять дуже злі й агресивні.

Що таке рамадан насправді ми дізнались першої ж ночі.

Грохіт барабанів й тамтамів, крик якогось чоловіка … це нас дуже налякало й розбудило, на годиннику була третя година ранку. Шум не вщухав більше години, як вияснили ми потім, – це був заклик віруючих до сніданку, поки сонце не зійшло дозволяється приймати їжу та напої.

День 2. Стамбул.

Вирішували чим себе зайняти та куди піти.

Нам Бетул видала туристичні карти центру Стамбулу, уявіть це лише центр! Населення Стамбулу сягає 17 млн. осіб, територія 5,5 тис. км². Ходити не переходити.

image020

Поїхали снідати на Бешикташ. Де на той час відкрився ринок й почали працювати заклади харчування (маленькі вуличні ресторани).

image022

Замовляючи якусь страву переважно завжди салат, лаваш, чай та соус із спецій подається безкоштовно. А потім приноситься основна страва. Ще як урок, ми запам’ятали, що у Туреччині обов’язково необхідно перепитувати про вартість усього що подається й прискіпливо перевіряти чек. Вода подається на стіл не за вашим проханням, й вона не є безкоштовною.

image024

Стовно продуктів харчування на вулиці у Туреччині – це переважно м’ясо/риба загорнуті у лаваш/булочку із салатом плюс гострий соус окремо.

Я говорю про турецькі солодощі, то ціла історія із цікавими фото буде)

Такі телефонні автомати на вулицях Стамбулу.

image026

Прогулянка від Бешикташу до Кабаташу

image028

Оскільки Туреччина мусульманська країна, то й не дивним було побачити багато мечетей.

image030

Райдужні сходи

image032

У Стамбулі добре розвинена транспортна мережа, яка представлена не лише теплоходами, а й автобусами, трамваями, метро й є фунікулер.

Круїзне судно, такі теж часті гості на березі Мармурового моря у Стамбулі.

image034

Вивчили з десяток турецьких слів, серед них «Balik Ekmek», що означає риба, хліб, – тобто страва – смажена риба (будь-яка) загорнута у хліб. Й таке диво робили на судні й одразу продавали, так мовити з печі.

image036

Відвідали ринок спецій або єгипетський базар, й так усюди можна все коштувати й торгуватись просто необхідно!

Кальяни – мабуть найбільш відомий сувенір з турецьких країв.

image038

Стамбульські вулички подібні до львівських, помічаєте?!

image040

По всій Туреччині наразі розпочався туристичний сезон, тож тут ми зустрічали й росіян, й поляків, й німців, й американців.

image042

Килими. Я собі у сувенір один подібний придбала)

image044

Султанахмет.

image046

Як я казала раніше котів у Туреччині шанують й годують.

image048

Майстри своєї справи.

image050

image052

Нічний Стамбул інший чи інакший, але фото всього різноманіття фарб не передасть.

image054

 

Далі буде…

Опубліковано у Екскурсії, Туреччина | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.