Батумі: хай-тек по-аджарськи

Evn0GHnq_sE

Автор: Сергій Корнилюк

Вперше ми потрапили у Батумі в 2010-му. Тоді ще у Грузію не літали лоукостери, пам’ять про війну з Росією була свіжою, і українські туристи каталися сюди нечасто. Зустрічали фразою «Украінци? Да ви же братья наши!», а місто здавалося грандіозним будмайданчиком.

Вдруге (і точно знаю що не в останнє) відпочивали цього літа. Велике будівництво завершене. Туристична інфраструктура впорядкована. Батумі стало візиткою «нової» Грузії, символом реформаторської діяльності команди Саакашвілі та Бендукідзе. Авіарейси Wizzair зробили Грузію  «ближчою» та дешевшою альтернативою Криму та Одеси. У країну ринулись тисячі українських туристів. Єдине що не змінилося –  зустрічали нас однаково привітно, як і кілька років тому.

Всі практичні моменти (доїзд, харчування, проживання, розважання) колись виділю в окремий пост, а для початку хотілося б просто поділитися враженнями від прогулянки містом. Для зручності наніс всі цікаві місця на карту. Можна клікнувши на обєкт побачити фото та опис, а також змінювати маштаб за допомогою значків +/-)

Переглянути Батумі на карті більшого розміру

Як бачимо з карти, зона історичного центру Батумі розтягнулася між Приморським парком та вулицею Чавчавадзе. Орієнтуватись дуже просто – достатньо пам’ятати, що по-перше, нумерація вулиць іде від моря, а по друге, вулиці Чавчавадзе, Горгіладзе та Руставелі паралельні пляжу. Почнемо прогулянку з набережної – Приморського бульвару.

Батумську набережну почали окультурювати ще з 1881 року. Проте, за останні роки вона стала довшою у кілька разів. Кожна будівля і кожна пальма вздовж дощатого настилу підсвічені ілюмінацією, безкоштовний WI-FI, фонтани, скульптури – складно уявити, що колись тут було міське сміттєзвалище.

Президент Саакашвілі і команда запустили ось такий невідворотній процес перетворення хоч і красивого, але совдепізованого курорту на чудовий туристичний центр з розвинутою інфраструктурою, довівши, що вольовими обдуманими зусиллями в будь якому місті всі проблеми можна вирішити за досить короткий проміжок часу, аби бажання було.

Композиція Алі і Ніно – скульптурні символи Батумі. Їх ще пам’ятником закоханим називають або пам’ятником поцілунку, або пам’ятником дружби грузинського і азербайджанського народів. Семиметрові «роботи» щовечора починають свої танці то наближаючись один до одного до повного злиття, то віддаляючись, то по колу.

Автора Тамару Квесітадзе на ідею скульптури надихнув роман «Алі и Ніно» – бестселер 1937р  Курбана Саїда, в якому розповідається про любов двох жителів Баку – азербайджанця-мусульманина Алі хана Ширваншира и грузинки-християнки Ніно Кіпіані. Ще там в романі вірменин був… але це окрема історія)

Крім Алі і Ніно в Батумі є ще до десятка інших «закоханих» скульптур

А ось таких товаришів з сердечками вздовж набережної ми чи то три чи то чотири пари бачили. Кажуть, що вони символізують любов жителів Батумі до туристів)

Одного вечора прогулюючись в районі набережної потрапили на майданчик, заготовлений якимось джигітом для освідчення

Отак занурившись в цю всю романтичну атмосферу аж не віриться, що в Батумі передбачено штраф у 50 ларі за поцілунки в публічних місцях) Продовжуємо знайомитись з містом з висоти пташиного польоту прокатавшись на 55-метровому колесі огляду з прекрасним видом на центр.

Або на канатній дорозі

Як бачимо, в архітектурному просторі Батумі тісно переплелися історичний колорит затишних 2-4 поверхових кварталів старого міста із суперсучасними проектами вздовж приморського бульвару

Найбільше виділяється на фоні кількаповерхівок найвища будівля Батумі (та й взагалі Кавказу) – 200 метровий хмарочос грузино-американського технологічного університету, побудований за проектом молодого грузинського архітектора Давида Гогічаішвілі. На висоті 100 м вмонтоване маленьке коло огляду на 8 кабінок (мабуть для того щоб студенти мали чим зайнятися на перервах між парами). Це перша в світі реалізація такої ідеї.

Кажуть, що сюди часто приїжджають читати лекції кращі професори світу і, відповідно, навчання на більшості пар ведеться англійською. Студенти університету отримують диплом американського зразка з правом працевлаштування в більшості країн світу.

Неподалік зведено трошки нижчу (145 м) абеткову вежу (Alphabetic tower), виконану у вигляді двох спіралей із літер грузинського алфавіту. В народі її прозвали «башта ДНК» Власне, її конструкція і символізує щось на кшталт «Мова-ДНК нації»

Вежа увінчується п’ятиповерховою кулею, в яку можна піднятися на ліфті. Далі вздовж набережної  височіють шпилі та вежі готелів глобальних мереж Radison Blu, Sheraton, Kempinsky

Грецька колонада, яка вважається своєрідними воротами на набережну, встановлена на бульварі ще до війни, у 1934 році.

Довгий час плутав між собою батумські танцюючі і співаючі фонтани. Аж доки біля танцюючих фонтанів батумські школярі не почали нас насильно навчати якихось па) Тепер вже не сплутаю)

 

Для особливо імпульсивних романтиків одразу біля танцюючих фонтанів зведено хайтешний РАГС.

Там ще десь стоїть Чача-тауер, з якої раз на тиждень, за легендами, фонтанує висококласний грузинський самогон)  Але, скажу відверто, не дегустував, бо не знайшов) Натомість ми натрапили на інший чудо-фонтан. Мабуть, автор поставив під сумнів українське прислів’я «під лежачий камінь вода не тече»

А ось і співаючі фонтани на Андагарському озері. З девятої вечора до півночі тут триває феєричне шоу

Поряд виграє всіма кольорами ще один хмарочос -будинок юстиції. Це чергова гордість грузинських реформаторів. У вежі сконцентровано  більшість державних установ, таких як палата нотаріусів Грузії, Національне агентство публічного реестру, Агентство державного реєстру, Національний архів та інші. Тобто відвідувачі можуть отримати більше 300 сервісних послуг від держструктур в одній касі.

Серед інших незвичайних будівель нової батумської архітектури – Пяцца, готельно ресторанний комплекс, збудований на кшталт італійського дворику.

 Будинок, в якого дах з’їхав

А ось ця хай-тек споруда насправді є звичайною радянською багатоповерхівкою, обшитою ілюмінуючою павутиною. З новобудовами ХХІ сторіччя розібралися. Плавно занурюємось у старе місто – квартали, зведені у сторіччях ХІХ- ХХ. Тут можна з задоволенням бродити годинами, знаходячи все нові і нові дворики, цікаві будинки, музеї та, звичайно ж, кафешки, генделики і ресторани.

Площа Європи – своєрідний центр міста. На задньому плані – батумський театр імені Чавчавадзе та готель Radisson. Памятник Медеї – символ грузинської гостинності. Це саме та жіночка з грецьких міфів, родом з Колхіди (в сучаних кордонах – приморська частина Грузії), яка назло батьку допомогла першим грецьким туристам – аргонавтам дістати золоте руно. Кажуть, що міф греки придумали на основі реальних подій. Колхідські майстри вміли робити з баранячої шерсті дуже тонкі тканини, які за вартістю були буквально на вагу золота.

В Батумі багато музеїв – краєзнавчий, археологічний, музей Нобеля, музей Сталіна та інші. Відвідав аджарський художній – страшенно сподобалось.

Окрема тема – україно-грузинська дружба. Майже у кожного зустрічного грузина були якісь родичі з України, або товариші по службі або друзі. Багато хто за союзу навчався у наших інститутах. До речі, обидва брати Меладзе родом із Батумі. Часом можна натрапити на україномовні вивіски

А біля приморського бульвару встановлені пам’ятники Тарасу Шевченку та Лесі Українці. І чорнобривці ростуть. Одного вечора біля статуї Кобзаря підходить до мене молодий чоловік

- Здравствуйте, а ви откуда?

- Із Кієва. А ви?

- О, я також з Києва, будем знайомі.

Поговорили хвилин 10 – виявили що він з Рівного а я з Нововолинська) Теж мені два киянина)))

Можна ще довго описувати старовинні батумські храми, розкішний ботанічний сад, дельфінарій, океанаріум, велики та вело-доріжки, фортеці та водоспади на околицях і багато іншого.

Однак, для тих, хто тут був, очевидно, що чудову атмосферу для відпочинку в Батумі створюють не стільки море,  фонтани чи ілюміновані хмарочоси, скільки дуже привітні жителі.

Наприклад, батумські міліціонери, які після закінчення робочого дня провели нам першу екскурсію містом. Потім я ще неодноразово до них звертався.

Наприклад, батумські моряки, які  о другій ночі пили чачу, поставивши столик посеред нічної вулиці. Необережно спитали як пройти до моря – закінчилось тостами за україно-грузинську дружбу)

Наприклад, батумський водій маршрутки, який заради того, щоб ми встигли на літак, не став чекати повного завантаження авто.

Наприклад, хазяї прекрасного закладу Mukhambazі, які намагалися поспілкуватися з кожним із своїх гостей.

Наостанок, не можу не згадати про цього хлопчину, який із криком вистрибнув із закритої коробки, коли ми, нічого не підозрюючи, прогулювалися в одному із старих кварталів. Піввулиці місцевих, а також перехожі, які вже «попалися» перед нами, зі сміхом спостерігали за тим, як ми прореагуємо)

Агрегат готується для наступної жертви)

Словом, якщо ще не були в Батумі – їдьте, там красиво, смачно і весело, не пошкодуєте)

Опубліковано у Аджарія, Батумі, Грузія, Екскурсії, Карти, Курорти | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.
  • Віталій

    А куди ще, крім Батумі, порадиш заїхати під час мандрівки Грузією?

    • http://bankografo.com/ Roman Kornyliuk

      Відповім поки-що за Сергія: все залежить від трилалості і мети подорожі.

      Якщо по Аджарії – гарні місця для традиційного пляжного відпочинку в Сарпі (валуни), Кобулеті(галька) та Урекі(чорний магнетичний пісок), . Можна зробити радіальну вилазку в гори Аджарії.

      Якщо хочеться гір – Сванетія (Местія, Ушгулі), Казбегі (Степанцмінда) або Тушетія (Омало).

      Якщо цікавлять міста, кафешки та архітектура – однозначно Тбілісі, Мцхета, Сігнахі.

      Якщо цікавить винний туризм чи древні монастирі – варто поїздити по Кахетії (Некресі, Гремі, Кварелі, Шуамта, Ікалто, Давіт-Гареджа).

      Про кожен регіон Грузії і найцікавіші міста можна почитати на цьому сайті в Путівнику по Грузії (загалом)
      http://www.geoclub.in.ua/?page_id=232

      або нотатках про подорожі Грузією (детальніше)
      http://www.geoclub.in.ua/?cat=91

      Виникатимуть питання – звертайтесь в коментарях або по пошті geoclub.ua [собака] gmail.com – підкажемо з власного досвіду.