Весна розцвітає на очах. Повітря бринить від фітоцидів, звуків гітари і усмішок знайомих людей і рідних душ, декого зустрічав учора, а когось не бачив кілька літ. Тепер, ця чарівна долина біля Боярки зібрала нас усіх. Розставляються намети, збираються дрова, несеться вода… і наш табір оживає приємним галасом десятків мандрівників.

Боярські ліси наповненні хвойним ароматом і весняною енергією росту. 41-й раз тут, на узліссі, серед пагорбів біля ставка, збираються туристичні клуби і громади Києва на традиційну гуморину. Люди усіх вікових категорій, що хронічно, або не зовсім, проте все ж таки хворі туризмом, стягуються відзначити перші весняні дні. Легкий вітерець шепоче про майбутні подорожі, сколихує серця після зими і оживлює дух молодістю та натхненням.

«Дивись, – говорить тихо друг, художник Ступак, – небо вміє так світитися тільки в цю пору, через кілька тижнів вже не побачиш такого світла, справжнього світла весни…» Ми невеликим гуртом вирушаємо на пошуки таємничої долини Надсона, оспіваної поетом, що полюбляв блукати цими лісами…

Птахи щебечуть про безсмертя, хрускіт торішнього листя під нашими ногами злітає до молодих бруньок, що от-от вибухнуть новим буянням, продовжуючи рух невпинного кола вічності…

Глибока долина, що простяглась між високими природними валами сіяє під зеленавими відблисками крон столітніх сосен. Спускаємось вниз, і знову наверх… П’ємо повітря. Летимо. А птахи співають пісню… Як і тоді, півтора століття тому, коли з-під пера молодого поета Семена Надсона, що 25-річним відійшов у вічність, з’являлись рядки про ЖИТТЯ…

ЖИЗНЬ

Меняя каждый миг свой образ прихотливый,
Капризна, как дитя, и призрачна, как дым,
Кипит повсюду жизнь в тревоге суетливой,
Великое смешав с ничтожным и смешным.

Какой нестройный гул и как пестра картина!
Здесь – поцелуй любви, а там – удар ножом;
Здесь нагло прозвенел бубенчик арлекина,
А там идет пророк, согбенный под крестом.

Где солнце – там и тень! Где слезы и молитвы -
Там и голодный стон мятежной нищеты;
Вчера здесь был разгар кровопролитной битвы,
А завтра – расцветут душистые цветы.

Вот чудный перл в грязи, растоптанный толпою,
А вот душистый плод, подточенный червем;
Сейчас ты был герой, гордящийся собою,
Теперь ты – бледный трус, подавленный стыдом!

Вот жизнь, вот этот сфинкс! Закон ее – мгновенье,
И нет среди людей такого мудреца,
Кто б мог сказать толпе – куда ее движенье,
Кто мог бы уловить черты ее лица.

То вся она – печаль, то вся она – приманка,
То всё в ней – блеск и свет, то всё – позор и тьма;
Жизнь – это серафим и пьяная вакханка,
Жизнь – это океан и тесная тюрьма!

1886

Ще ФОТО

Як дібратися:

всі маршрутки…

1) Сідаєте у Києві на 720 маршрутку, що курсує маршрутом:
пл. ПОБЕДЫ – пр. Победы (М “ПОЛИТЕХНИЧЕСКИЙ ИНСТИТУТ”, М “ШУЛЯВСКАЯ”, М “БЕРЕСТЕЙСКАЯ”, М “НИВКИ”, М “СВЯТОШИН”, ж/д ст. “Святошин”, М “ЖИТОМИРСКАЯ”) – Кольцевая дорога) – г. Вишнёвое (ул. Киевская) – хутор Петровский – с. Тарасовка (ж/д ст. “Тарасовка”) – г. БОЯРКА (пл. Ленина – ж/д ст. “БОЯРКА”

Або на 369, яка відправляється зі Святошина

2) Виходите на площі з памятником Леніну. І йдете на шосе в напрямі, на який вказує праве око Леніна. Коли дійдете до ставка, завернете по дамбі наліво. І якщо це відбуватиметься в першу неділю квітня, то почуєте шум, гамір київських туристів усіх вікових категорій і побачите Осла на дереві – головного винуватця дійства. Ви на місці!

Карта

Автор: Роман Корнилюк